Рівненський апеляційний суд лиш частково погодився з рішенням місцевого суду

Суд першої інстанції в частині задоволення позову позивача до відповідачки про встановлення факту постійного проживання неповно з’ясував фактичні обставини, тому висновки суду не відповідають обставинам справи і підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції переглянув апеляційну скаргу представника відповідачки на рішення місцевого суду, яким задоволено позовні вимоги позивача про встановлення факту постійного проживання, встановлено факт постійного проживання відповідачки, а в задоволенні зустрічного позову відповідачки до позивача про встановлення факту виконання сімейних обов’язків — відмовлено. Апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове — про відмову у задоволенні позовних вимог позивача та задоволення зустрічного позову відповідачки про встановлення факту виконання сімейних обов’язків.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги представника відповідачки.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач за первісним позовом є рідним братом чоловіка відповідачки.

Після смерті брата позивач, як і відповідачка, звернувся до нотаріуса про відкриття спадщини.

Оскільки позивачеві було відмовлено у відкритті спадщини (таким правом скористалася дружина нині покійного чоловіка), позивач звернувся до суду з позовом до невістки про визнання шлюбу недійсним, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, який перебуває на розгляді в одному з місцевих судів Запорізької області.   

Відмовляючи позивачеві у задоволенні його позовних вимог, Рівненський апеляційний суд зазначив, що встановлення факту постійного проживання відповідачки після укладення шлюбу в одному із селищ Рівненської області, тоді як її чоловік мешкав в Запорізькій області, не впливає на реалізацію позивачем його спадкових прав, не є ефективним способом захисту його прав, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Що стосується відмови суду першої інстанції у задоволенні зустрічного позову відповідачки до позивача про встановлення факту виконання сімейних обов’язків — необхідно зазначити наступне.

Встановлення судом факту спільного проживання, наявності спільного побуту, взаємних прав та обов’язків не має правового значення для набуття відповідачкою права на спадщину після смерті чоловіка, оскільки їх шлюб зареєстрований у встановленому законом порядку, а набуття права та обов’язків подружжя з моменту реєстрації шлюбу презюмується.

Місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову відповідачки про встановлення факту виконання сімейних обов’язків.

Ураховуючи те, що суд першої інстанції в частині задоволення позову позивача до відповідачки  про встановлення факту постійного проживання неповно з’ясував фактичні обставини справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, постановлене ним рішення у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового — про відмову у задоволенні позову позивачеві.