Комунікаційна команда суду апеляційної інстанції продовжує вивчення Закону України «Про медіа»

Під час заходу, який організувала та провела громадська організація «Платформа прав людини», спікери відповіли на запитання учасників, розказали про нюанси нового регулювання медіа, а також ознайомили з концепцією цього реформаторського документа.

Олександр Бурмагін, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, член робочої групи з розробки Закону, увагу учасників заходу зосередив на імплементації Закону України «Про медіа», який набуде чинності вже цьогоріч — 31 березня.

Отже, у 2024 році з 31 березня відбудеться затвердження критеріїв онлайн-медіа, 10% фільмів в каталозі програм повинні бути українською мовою, завершення перереєстрації друкованих медіа, а також інформаційні агентства мають визначитися зі своїм статусом. Із 17 липня  2024 року — мова учасників програм, а з 31 вересня — реєстрація іноземних медіа поза ЄС.

До 31 березня 2025 року необхідно подати заяви про внесення фільмів до Державного реєстру фільмів, 15 % з яких в каталозі програм повинні транслюватися українською мовою.

1 січня 2026 року наберуть чинності норми щодо обсягів програм незалежних студій виробників, а з 31 березня цього року кількість фільмів в каталозі української мови зросте до 25%.

1 січня 2031 року наберуть чинності норми щодо обсягів європейського продукту.

Катерина Мяснікова, виконавча директорка Національної асоціації медіа, членкиня робочої групи з розробки Закону, розповіла про особливості ліцензування та реєстрації медіа, а також увагу учасників заходу зосередила на особливостях програмної політики.

Спікерка зауважила, що відповідно до ст.33 Закону України «Про медіа», конкурси на отримання ліцензії на мовлення місцевих публічних аудіовізуальних медіа та аудіовізуальних медіа громад  проводяться окремо від інших категорій мовлення. За видачу та продовження ліцензій на мовлення сплачується ліцензійний збір у розмірі, що дорівнює розміру реєстраційного збору.

Тетяна Авдєєва, юристка Лабораторії цифрової безпеки, членкиня Незалежної медійної ради, членкиня робочої групи з розробки закону, також відповіла на низку запитань від учасників онлайн-заходу.

Отже, чи підлягають реєстрації онлайн-медіа за новим Законом і чи можуть фізичні особи реєструватися як онлайн-медіа?

Згідно з ч. 3 ст.63 ЗУ «Про медіа», суб’єкти у сфері онлайн-медіа можуть зареєструватися добровільно відповідно до вимог цього Закону. Частиною 5 цієї статті передбачено подання заяви за формою, встановленою Національною радою.

Відповідно до ст. 65 цього Закону, вимога щодо припинення діяльності у зв’язку із скасуванням реєстрації не поширюється на суб’єктів у сфері онлайн-медіа, провайдерів платформ спільного доступу до відео та друкованих медіа, крім випадків, передбачених розділом ІХ Закону.

Що стосується інформаційних агентств, то упродовж року з дня набрання чинності Закону інформагентства, що діють на день набрання чинності Закону, на підставі свідоцтв про державну реєстрацію інформаційного агентства як суб’єкта інформаційної діяльності, можуть пройти реєстрацію як суб’єкти у сфері медіа з дотриманням вимог ст. 63 цього Закону. Плата за таку реєстрацію не стягується. Оскільки після спливу цього строку свідоцтва про державну реєстрацію інформаційного агентства як суб’єкта інформаційної діяльності втрачають чинність, необхідна перереєстрація: залежно від виду діяльності такі суб’єкти можуть перереєструватися як онлайн-медіа чи друковані медіа.

Згідно із ЗУ «Про медіа» передбачене й право на відповідь та спростування в онлайн-медіа.

Якщо онлайн-медіа поширило відомості, які не відповідають дійсності  (неповні/неточні) і принижують честь, гідність чи ділову репутацію особи, необхідно впродовж 20 днів з дня поширення інформації звернутися із заявою до онлайн-медіа, яку першоджерело повинне розглянути в 5-денний строк. Обсяг спростування не може перевищувати обсягу інформації, а скорочення чи зміни у спростуванні/відповіді не дозволяються без дозволу заявника.

Підставами для обґрунтованої відмови у спростуванні є: поширена інформації є оціночним судженням/медіа має достатні докази того, що поширена їм інформація відповідає дійсності, достатньо повно та точно відображає факти, або ж поширена інформація — дослівне відтворення публічних виступів, заяв державних органів, іншого зареєстрованого медіа.