Апеляційний суд визнав право позивача на земельну частку (пай)

Оскільки це спадкове майно перейшло йому за заповітним розпорядженням після смерті тітки.

До Рівненського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга на рішення місцевого суду, яким позивачеві відмовлено в задоволенні позову про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позивач не довів втрату правовстановлюючих документів на спадкове майно, а також не зазначив інших обставин, які б перешкоджали оформленню спадщини в органах нотаріату.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги представника позивача.

Суду відомо, що в 2007 році померла спадкодавиця, яка за життя заповіла все належне їй майно на день смерті племінникові — позивачеві у справі.

Серед спадкового майна відкрилася спадщина й на земельну частку (пай), право на яку належало їй на підставі сертифікату.

Оскільки позивач вчасно не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, у 2013 році місцевий суд визначив йому додатковий строк для подачі такої заяви про прийняття спадщини і вже наприкінці вересня цього ж року спадкоємець прийняв спадщину після смерті тітки.

Реалізовуючи своє право на спадщину, у 2019 позивач звернувся до районної державної нотаріальної контори з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину, однак йому було відмовлено через непред’явлення оригіналу правовстановлюючого документа — Сертифіката на право на земельну частку.

Суд також встановив, що позивач подавав до місцевої газети повідомлення про втрату оригіналу Сертифіката на земельну ділянку, яке було опубліковане.

Крім того, районний відділ Держземагентства видав синові спадкодавиці дублікат сертифіката про право на спірну земельну частку (пай), тому позивачеві було відмовлено в отриманні дубліката.

У матеріалах справи міститься заява відповідача, сина спадкодавиці про те, що у квітні 2013 року він також прийняв спадщину після смерті матері та просить про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно.

Нотаріус відмовила відповідачеві у видачі свідоцтва та роз’яснила про право звернення до суду за оскарженням змісту заповіту.

Суд також встановив, що дублікат сертифіката на право на спірну земельну ділянку знаходиться у сина нині покійної спадкодавиці і що він не передав документ позивачеві —  спадкоємцю його матері за заповітом.

Зважаючи на зазначене вище, Рівненський апеляційний суд прийшов до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог позивача та визнання за ним права на земельну частку (пай).

Враховуючи те, що суд першої інстанції неповно з’ясував фактичні обставини справи,  неправильно застосував норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, постановлене рішення апеляційний суд скасував та ухвалив нове, яким задовольнив позовні вимоги спадкоємця та захистив його право на земельну частку (пай), який заповіла йому тітка.