Суддям, владі та суспільству слід формувати європейське сприйняття права, коли законність не домінує над справедливістю, – Голова ВРП

Текст: Оксана Геронтьєва

— Повноважний склад ВРП відновлений, ця умова міжнародних партнерів для України виконана. Які зараз нагальні виклики для ВРП?

— По-перше, хочу підкреслити, що обрання членів ВРП відбулося за абсолютно відмінною від попередніх процедурою. Вона включала ґрунтовну співбесіду із членами Етичної ради, у складі якої були три відомі авторитетні міжнародні експерти та три – наші, вітчизняні.

Тому сама процедура проходження конкурсу за участю іноземних експертів, їхні незалежні висновки будуть сприяти, на мою думку, відновленню довіри до органу суддівського врядування, яка буде екстраполюватися на всю судову владу України.

Це позитивний крок в для відновлення довіри громадян до суду та довіри наших іноземних партнерів до того, що започатковані у сфері судочинства реформи мають незворотний характер.

Члени ВРП усвідомлюють високу відповідальність, яку громадяни України покладають на новосформований склад ВРП, а тому ми маємо бути готовими до прийняття непопулярних рішень та критики.

— Як Голова Ради, які пріоритети бачите і які цілі ставите?

— Часто суспільство і судді сприймають ВРП як каральний орган, насправді ж функції ВРП набагато ширші. Насамперед, це забезпечення незалежності судової гілки влади та формування доброчесного професійного суддівського корпусу.

Незалежність судової влади чомусь сприймається як надання судді занадто широких повноважень. Хоча насправді умовою незалежності судової влади в першу чергу є усунення будь-якого стороннього впливу на суддю при прийнятті ним судового рішення – тиску з боку влади чи інших зовнішніх чинників втручання, наприклад, підкупу, погроз.

Підкреслю, забезпечення незалежності судді не означає імунітету від відповідальності. Навпаки, відповідальність судді в таких умовах ще більше зростає, бо якщо немає зовнішнього впливу, то незаконне рішення судді свідчить про упередженість самого судді.

— На Вас особисто чи на когось із членів ВРП чиниться тиск? Прихований чи явний, від влади, громадянського суспільства? Хтось вам каже, що і як робити?

— Зараз я відчуваю скоріше турботу з боку законодавця, його намагання вирішити на законодавчому рівні питання, що виникли у процесі реалізації положень Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в частині організації діяльності служби дисциплінарних інспекторів.

А громадськість поки що придивляється до нашої роботи, очікує, які ми будемо приймати рішення, і відповідно, за ними оцінюватиме нашу роботу.

Тобто якогось зовнішнього тиску на мене чи членів ВРП немає, навпаки, є зацікавленість і влади, і громадськості в тому, щоб ми якнайшвидше розпочали повноцінно працювати.

Наші західні партнери також контролюють ситуацію, надають нам необхідну методологічну допомогу, проводять тренінги, навчання, діляться досвідом.

— Що необхідно країні в цілому для того, щоб відновити довіру до суддівського корпусу в європейському значенні цього слова?

— Довіра до судової влади формується з дій і рішень конкретних суддів: наскільки виваженими, обґрунтованими і справедливими будуть судові рішення, такою буде і реакція громадян. Коли люди побачать, що судові процеси відкриті, що в суді є рівність і змагальність сторін, тоді з’явиться довіра до суду.

Завдання ВРП – сприяти цьому через певні механізми формування доброчесного професійного суддівського корпусу та процедуру здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

В Україні ще донедавна юристів готували за стандартами старого радянського законодавства, де на першому плані був принцип верховенства закону, а не принцип верховенства права, який передбачає рівність усіх і кожного перед законом та неминучість покарання за його порушення. Право на справедливий суд є складовою верховенства права.

 Ми часто посилаємося на рішення Європейського суду з прав людини, але при його застосуванні у нас психологічно ще превалює законність, ментально ми ще в тому, старому вимірі.

До цього нового сприйняття має бути готова і влада, бо вона має діяти виключно в межах та у спосіб, визначений законом. І, звичайно, законодавець, який має адаптувати національне законодавство до європейських стандартів. Закон має бути чітким, зрозумілим і передбачуваним.

— Все це потребує певного часу для осмислення, прийняття і втілення…

— Так, звісно. Ми повинні до цього йти, оскільки запити суспільства на справедливість, особливо зараз, в умовах війни, є надзвичайно високими, і маємо це усвідомлювати.

Важливо також, щоб і суспільство доросло до коректного сприйняття права.

Скажу особисту думку: у нас багато правового нігілізму. Люди здебільшого не вникають в особливості правозастосування і те, що думають, вважають єдино правильним.

Наприклад, коли з вуст високопосадовця лунає огульна критика, можливо, для забезпечення власного авторитету, піару, він навряд чи замислюється, що право – це наука, і застосування права – це теж наука, яка має свої певні форми і правила застосування.

Наприклад, сталася ДТП, є загиблі. У сприйнятті суспільства винуватець ДТП заслуговує найвищої міри покарання, бо він вбивця. Ніхто не розмірковує над тим, умисним чи ні було це правопорушення, - люди просто вимагають жорсткого покарання, не замислюючись над диференціацією санкції.

Влада також має бути зацікавлена у правовій освіті громадян, що сприятиме підвищенню правової культури в суспільстві, і саме на державу покладається обов’язок дбати про авторитет судової влади.

— Тінь корупції суддів українці бачитимуть тією чи іншою мірою. Які запобіжники повинні бути, щоб викорінити це явище на практиці?

— Я вже не знаю, які ще додаткові інструменти потрібні, адже всі вони у нас є. Треба просто виконувати вимоги законів! Знаєте, це як в будь-якому правопорушенні – потрібно гарантувати невідворотність покарання. У нас достатньо механізмів і програм, щоб викорінювати корупцію, справа тільки в тому, щоб кожне правопорушення не залишилося без відповідного реагування та покарання.

Щоб покарання настало, потрібні докази, які забезпечуються якісним розслідуванням. У нас дуже багато випадків, коли гучно заявляють про затримання високопосадовців, але через неякісно проведене досудове розслідування справа не має логічного завершення.

— Чи можна сказати, що база довіри до суддів формується і під час конкурсу до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України?

— Безперечно. За таким самим відкритим принципом, як при доборі членів ВРП, зараз відбувається конкурсний відбір кандидатів на посаду членів ВККСУ.

З 2019 року ВККСУ не працює, і це катастрофа для судової системи. Зараз дефіцит посад суддів по всій Україні становить понад дві тисячі. Не вистачає суддів в першій інстанції, в апеляції. Без ВККСУ подолати кадровий дефіцит неможливо. Потрібно завершити також кваліфікаційне оцінювання суддів.

Нестача кадрів впливає на якість правосуддя, оскільки суддя, у провадженні якого перебуває близько двох тисяч справ, об’єктивно не може складати якісно мотивовані судові рішення, на це фізично не вистачає часу.

Наповнення судів після запуску роботи ВККСУ сприятиме підвищенню якості правосуддя і полегшить доступ громадян до правосуддя – судові рішення, які є такими важливими для відновлення порушених прав людей, будуть виноситися швидше.

Щодо самого конкурсу. Зараз конкурсна комісія провела співбесіди приблизно з половиною кандидатів. Очікуємо, що орієнтовно у 20-х числах березня комісія завершить процедуру відбору кандидатів у члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Далі ВРП необхідно буде відібрати 16 кандидатів із 32, перелік яких нам надасть конкурсна комісія.

І тут виникає питання: а яка у членів ВРП повинна бути процедура цього відбору? Конкурсна комісія перевірила і доброчесність, і професійний рівень кандидатів, а тому нам треба розробити критерії відбору, зрозумілі і для кандидатів, і для суспільства, і для нас. Щоб не виникало питання, на підставі яких критеріїв ми вибрали із 32 найкращих саме 16 найнайкращих? Зараз ми працюємо над розробкою методології проведення співбесіди з кандидатами на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з Національною школою суддів України та нашими західними партнерами.

— То коли буде сформована ВККСУ, на яку чекає і міжнародна спільнота, і самі судді? Принаймні у квітні у ВРП буде цей перелік кандидатів найкращих до ВККС?

— Ми сподіваємося, що комісія надасть перелік кандидатів і свої висновки раніше, десь у кінці березня.

ВРП, у свою чергу, затягувати процес відбору не буде, бо ВККСУ є єдиним органом, відповідальним за добір суддівських кадрів. З таким некомплектом суддів, до того ж ще не проведеним первинним кваліфікаційним оцінюванням близько двох тисяч суддів, затягувати формування ВККС не можна.

Є судді, які у процедурі добору перебувають із 2017 року, вони чекають на призначення, треба тільки завершити процедуру добору.

Маємо надію, що ВККСУ після формування складу якнайшвидше почне працювати, бо судова система потребує термінового заповнення вакансій на посади суддів.

До того ж, зараз, із початком роботи ВРП, активно розпочалася процедура звільнення суддів у відставку, і цей процес матиме наслідком ще більшу плинність кадрів.

На лютий 2023 року у нас було 78 заяв про відставку, 10 – про звільнення за власним бажанням. На жаль, кількість заяв збільшується.

— Чому судді звільняються? Війна також на це впливає?

— Думаю, що війна певною мірою теж впливає. Головна причина – це дуже велике навантаження, судді просто не витримують ні фізично, ні психологічно.

Розкажіть, що із процедурою притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності?

Вона теж зазнала істотних змін. Законом України Про «Вищу раду правосуддя» передбачено, що у структурі секретаріату Вищої ради правосуддя діє служба дисциплінарних інспекторів як самостійний структурний підрозділ, який утворюється для реалізації повноважень ВРП щодо здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів, що діє за принципом функціональної незалежності від Ради. Із 5 серпня 2021 року, після набрання чинності цією нормою, було припинено розподіл між членами ВРП дисциплінарних скарг. Цей новий інститут ще поки не працює, перший крок у його створенні ми зробили – затвердили у структурі секретаріату Вищої ради правосуддя новий підрозділ – службу дисциплінарних інспекторів.

Це зробить процедуру притягнення до відповідальності більш об’єктивною?

За задумом законодавця, в тому числі і наших міжнародних партнерів, це зменшить вплив членів ВРП на початкову процедуру вирішення питання про відкриття дисциплінарних проваджень.

— Коли дисциплінарні інспектори почнуть працювати?

— Закон надає дисциплінарним інспекторам широкі повноваження в частині попередньої перевірки дисциплінарних скарг стосовно суддів, член ВРП фактично відсторонений від попередньої перевірки скарги, і не має права втручатися в діяльність дисциплінарного інспектора на цій стадії дисциплінарного провадження.

Наявність таких повноважень обумовлює і значні кваліфікаційні вимоги до кандидата на посаду дисциплінарного інспектора – вища юридична освіта, стаж роботи в галузі права не менше 15 років, не менше 8 з яких – на посаді судді, прокурора або адвоката. При цьому посадовий оклад дисциплінарного інспектора трішки більше 18 тис. гривень. На нашу думку, це може створити дефіцит бажаючих зайняти посаду дисциплінарного інспектора, оскільки ця посада належить до державної служби з усіма її обмеженнями і незначним розміром посадового окладу.

Ми ще не почали добір, 7 лютого, після набуття повноважності ВРП, ввели в структуру службу дисциплінарних інспекторів. Зараз працюємо над процедурою, за якою будемо проводити відбір, адже під час воєнного стану конкурси на зайняття посад державної служби не проводяться. Тож відбір інспекторів буде проводитися не за процедурою, передбаченою законом, і в цьому є певний ризик. Зокрема можуть бути звинувачення у непрозорості процесу відбору кандидатів. Ми активно співпрацюємо із законодавцем, щоб мінімізувати ризики шляхом доопрацювання деяких положень закону.

Була пропозиція внести доповнення до закону у вигляді перехідних положень, щоб на певний період, поки буде створюватися служба дисциплінарних інспекторів, дисциплінарні провадження за скаргами щодо суддів здійснювалися за процедурою, що була передбачена попередньою редакцією закону, однак вона не знайшла своєї підтримки. Наразі у ВРП накопичилося 7 857 дисциплінарних скарг на суддів, а тому це питання потребує нагального вирішення.

— Тобто фактично скарги стосовно суддів накопичуються, а члени ВРП не уповноважені їх розглядати?

— Так, члени ВРП не здійснюють процедуру дисциплінарних проваджень, оскільки ще не сформована служба дисциплінарних інспекторів. Думаю, що спільними зусиллями ми вирішимо ці питання.

— ВРП підтримала проект Антикорупційної програми, але із зауваженнями. Які ризики, на Вашу думку, закладені в ній та чи доцільно приймати програму без урахування цих зауважень?

— Я бачив декілька публікацій у ЗМІ про те, що ВРП не підтримує Антикорупційну програму на 2023-2025 роки. Насправді, це не так. Як можна не підтримувати те, що є очевидно необхідним для подальшого розвитку нашої держави та руху до Європейського союзу і НАТО? Ми хочемо там бути, оскільки це гарантія нашої безпеки та подальшого демократичного розвитку.

Ми лише надали деякі зауваження до проекту цієї програми, і розробник – Національне агентство з питань запобігання корупції наші пропозиції частково врахував.

Зокрема, ми висловили застереження щодо процедури кваліфікаційного оцінювання – воно не повинно проводитися повторно для суддів, які його вже пройшли. І Венеційська комісія, і судді європейської спільноти стоять на тому, що таке оцінювання не повинно бути перманентним процесом.

Друге питання стосувалося Громадської ради доброчесності. Ми не заперечували роль і важливість участі Громадської ради доброчесності в оцінюванні суддів. Ми лише наголошували на необхідності законодавчого визначення статусу ГРД. Суддя має знати, хто саме проводить його оцінювання, кваліфікацію та статус цієї особи, тобто ми наполягали лише на прозорості участі цього органу в оцінюванні суддів, його чіткому законодавчому врегулюванні та врахуванні висновку Венеційської комісії щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30 червня 2017 року, що рішення Громадської ради доброчесності повинні мати рекомендаційний характер для суб’єкта прийняття відповідних рішень.

— Розкажіть про електронне судочинство, розвиток і втілення якого було одним із ключових завдань для судів до війни.

— У Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі зараз працюють окремі модулі. На запровадження електронного судочинства витрачені значні кошти.

ВРП вважає за необхідне провести незалежний зовнішній аудит – що взагалі зроблено в цьому напрямі, в якому стані електронне судочинство, чи можна його розвивати, чи програмне забезпечення відповідає теперішнім вимогам та чи можна всі складові інтегрувати в єдиний ефективний продукт.

У моєму розумінні, втілення електронного судочинства можливе хіба що у великих містах - енергосистема України суттєво знищена ворогом, і ситуація найближчим часом навряд чи покращиться.

— Поговоримо про суддів і війну. Чи працюють сьогодні суди на лінії фронту з урахуванням руху бойових зіткнень, яка ситуація з приміщеннями і кадрами?

— На лінії фронту суди, звісно, не працюють, адже неможливо гарантувати безпеку суддям і громадянам. Не працюють і суди, наближені до місць проведення бойових дій.

На цей час не здійснюють правосуддя 88 (13 %) місцевих та апеляційних судів. На тимчасово не підконтрольних українській владі територіях розташовані 138 судів.

— В Бахмуті, до прикладу, суд працює?

— Ні, зараз там суд не працює. Виникає також багато питань, пов’язаних з необхідністю відновлення роботи судів на деокупованих територіях, які є або частково знищеними, або розграбованими. Приблизні розрахунки коштів на відновлення приміщень судів та судових установ на цей час становлять 1 842 996,13 тис. грн.

Із держави не знімається обов’язок забезпечити право громадян на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в тому числі в період дії воєнного стану, а тому судочинство має здійснюватися безперервно.

У разі неможливості здійснення правосуддя судом з об’єктивних причин під час воєнного стану ВРП своїми рішенням за поданням Голови Верховного Суду змінює територіальну підсудність справ, а також вирішує питання про відрядження судді для здійснення правосуддя до суду, якому визначена територіальна підсудність справ. При цьому, якщо зміна територіальної підсудності справ відбулася в період дії надзвичайного чи воєнного стану, рішення про відрядження  судді може бути прийняте за відсутності згоди судді.

Загалом через війну та анексію ми змушені були змінити підсудність справ 169 судів України.

Водночас, ураховуючи наявність належних умов для здійснення правосуддя, відновлено територіальну підсудність судових справ 55 судів.

— А яка ситуація із судами в Херсоні?

— Було прийняте рішення про відновлення роботи трьох місцевих судів Херсона та апеляційного суду з 1 лютого, але зараз Херсон під постійними обстрілами, тому на прохання суддів та звернення від Державної судової адміністрації ми відтермінували відновлення їх роботи до 1 березня 2023 року.

— Яка кількість приміщень суду та майна втрачені внаслідок війни?

— Пошкодженими або повністю зруйнованими є 98 приміщень судів - 12 % від загальної кількості, із них 12 судів повністю зруйновані. У 86 приміщеннях вибиті вікна, пошкоджені фасади будівель, відсутнє електропостачання, теплопостачання, водовідведення, пошкоджені стелі, внутрішні двері, стіни, зали судових засідань тощо. Найбільше пошкоджено/зруйновано приміщень судових установ у Харківській, Донецькій, Херсонській та Миколаївській областях.

— Скільки суддів зараз захищають країну від ворога?

— 388 представників органів та установ системи правосуддя боронять Україну. З них  54 – судді, в тому числі судді Верховного Суду, апеляційних судів, 334 – працівники апаратів судів, управлінь ДСА.

На превеликий жаль, не обійшлося без втрат – 7 працівників судової системи загинули або безпосередньо у бойових діях, або під час обстрілів приміщень, поранені 9 осіб.

— Скільки суддів залишилося на окупованих територіях та чи можна говорити, що всі вони є зрадниками?

— Щодо кількості колаборантів у ВРП точної інформації немає. Повідомлення, які надходять до нас, свідчать, що такі випадки є. Всі вони потребують детальної перевірки та розслідування – чи була їхня  співпраця добровільною, чи під примусом. Радує те, що такі випадки поодинокі.

— Скільки суддів не вийшли з окупованих територій?

— Достовірними даними щодо таких суддів ВРП не володіє, Державна судова адміністрація намагається з’ясувати долю цих суддів та встановити з ними зв’язок. Широкого резонансу набула історія судді  Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області Юлії Олександрівни Матвєєвої. Вона намагалася виїхати з окупованої території, але її затримали окупанти і сім місяців вона була у полоні. Слава Богу, що суддю визволили, але доля її чоловіка, наскільки я знаю, невідома.

— Доля суддів під окупацією невідома, але можливо, закритими каналами надходить інформація?

— Відповідні служби не надають нам такої інформації, оскільки вона не є достатньо перевіреною.

— І зарплата цим суддям нараховується?

— У тих випадках, коли із суддею немає зв’язку, збори суддів приймають рішення про припинення виплати заробітної плати. Юридично вони залишаються українськими суддями, звільнити їх ми не можемо, поки не отримаємо перевірену інформацію.

— А як щодо звільнених територій? По Харківській області була інформація про суддів-колаборантів?

— Так, були такі повідомлення, зокрема про голову місцевого суду, яка закликала колег до співпраці з ворогом, але все це перебуває на стадії перевірки.

— Із СБУ і ДБР є контакт у судових органів, співпраця?

— На сьогодні ми у процесі налагодження такої співпраці. Вирішуючи питання про звільнення суддів у відставку, ми хочемо мати інформацію, чи не причетні судді до колабораційної діяльності, а також чи не є вони громадянами іншої країни.

Загалом співпраця з усіма органами державної влади надзвичайно важлива. Адже судова система не існує окремо у якомусь вакуумі. На діяльність судів суттєво впливають рішення законодавчої, виконавчої влади, роботи правоохоронних органів, прокуратури, адвокатури. Судді і органи суддівського врядування зацікавлені в тому, щоб кожна людина мала змогу отримати належний захист. І для ефективної роботи судів потрібно всім об’єднувати зусилля, адже мета у нас одна.

ВРП, зі свого боку, налаштована на конструктивну взаємодію. Переконаний, що нам з колегами вдасться досягти справедливого балансу інтересів як суспільства, так і суддів. А отже, виконати головні завдання – забезпечення незалежності судової влади, формування доброчесного та високопрофесійного суддівського корпусу, здійснення справедливих та об’єктивних процедур під час розгляду дисциплінарних проваджень за скаргами на дії суддів.

ІА «Інтерфакс-Україна»