Рівненський апеляційний суд відмовив фінансовій установі у задоволенні апеляційної скарги

Оскільки позивач незаконно наполягав на стягненні з відповідачки, яка не набула статусу спадкоємця, кредитної заборгованості нині покійного батька. 

Суд апеляційної інстанції переглянув апеляційну скаргу банку про оскарження рішення місцевого суду, яким позивачеві відмовлено у задоволенні позову до відповідачки про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Суду відомо, що у 2014 нині покійний батько відповідачки відкрив в одному з банків кредитний рахунок.

Через неналежне виконання чоловіком кредитних зобов’язань, заборгованість на день його смерті складала майже всю суму, яку надав банк у користування.

Через півроку фінансова установа звернулась до доньки боржника з листом-претензією про погашення кредитної заборгованості. А пізніше, через невиконання такої вимоги, до місцевого суду з позовом про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Суд першої інстанції відмовив позивачеві у задоволенні позовних вимог, мотивуючи своє рішення тим, що відповідачка не набула статусу спадкоємця, а відтак у неї відсутній обов’язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Рівненський апеляційний суд  погодився з рішенням місцевого суду, тому апеляційну скаргу позивача про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового — про задоволення позову — відхилив.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного  кодексу України (далі — ЦК України), до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статтей 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч.ч.2 і 3 цієї статті, позбавляються права вимоги.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у Спадковому реєстрі спадкова справа після смерті батька відповідачки не заводилась. Тому вона не набула статусу спадкоємця, не отримала у спадщину майна, а відтак у неї відсутній обов’язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Крім того, кредитор спадкодавця пропустив встановлений ч. 3 ст. 1281 ЦК України строк пред’явлення вимоги.

Тому підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.