Верховний Суд залишив без змін ухвалу Рівненського апеляційного суду

Відхиливши  касаційну скаргу захисника засудженого Миколи Люшина за вбивство рівненського цілителя Андрія Лимича та розбій, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах.

Ця кривава подія сталася 23 липня 2016 року в Рівному. Жорстоке умисне вбивство Андрія Лимича вчинив Микола Люшин, 50-річний уродженець російської федерації, який проживав на Березнівщині. Засуджений лікувався в цілителя від алкогольної залежності. У день вбивства він зранку й до вечора спостерігав, скільки пацієнтів прийняв Андрій Лимич. Пізніше пробрався у приватний офіс і наніс лікареві 13 ударів обухом сокири-молотка по голові й тілу, а також не менше 4 ударів ножицями в шию.

Андрій Лимич помер на місці. Вбивця, викравши 49 тисяч 365 гривень, з місця події зник. Вже за кілька діб його затримали правоохоронці й повідомили про підозру у вчиненні особливо тяжкого  та тяжкого злочинів.

Місцевий суд у березні 2022 року проголосив вирок, яким засудив Миколу Люшина за двома статтями Кримінального кодексу України: п.6 ч.2 ст.115 (умисне вбивство з корисливих мотивів) та ч.4 ст. 187 (розбій, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах), призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна.

Також суд першої інстанції задоволив цивільні позови потерпілих та ухвалив стягнути із засудженого на їх користь 1 600 000 гривень.

Не погодившись із таким судовим рішенням, захисник обвинуваченого оскаржив його до Рівненського апеляційного суду. В апеляційній скарзі увагу колегії суддів акцентував на відсутності в діях підзахисного кваліфікуючої ознаки «корисливий мотив», просив визнати Миколу Люшина винним за ч.1 ст. 115 Кримінального кодексу України, призначивши обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років замість 15.

Позицію захисника підтримав і Микола Люшин, який вину визнав частково та зауважив, що не пам’ятає як вбивав цілителя, а коштів красти наміру не мав.

Рівненський апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового розгляду, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги захисника обвинуваченого без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

Захисник обвинуваченого оскаржив ухвалу суду апеляційної інстанції до Верховного Суду. В касаційній скарзі він просив скасувати вирок місцевого суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Захисник наголосив на неправильній правовій кваліфікації дій обвинуваченого як судом першої інтонації, так і апеляційного суду. І наполягав на тому, що умисел на викрадення коштів у його довірителя виник після вбивства Андрія Лимича, а відтак корисливий мотив як кваліфікуюча ознака в матеріалах відсутня, тому дії Миколи Люшина підлягають кваліфікації лише за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство)  з призначенням відповідного покарання, передбаченого санкцією цієї статті.

Колегія суддів Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду залишила ухвалу Рівненського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника засудженого — без задоволення.

Приймаючи таке рішення, Верховний Суд погодився з позицією суду апеляційної інстанції, який відповідно до вимог процесуального закону в цілому дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам в частині наявності в діях обвинуваченого складу інкримінованих йому злочинів, ретельно їх перевірив, надав їм вичерпну відповідь та повною мірою обґрунтував своє рішення з наведенням докладних мотивів, з яких апеляційну скаргу залишено без задоволення.

На переконання Верховного Суду, з урахуванням обсягу доказів, оцінених та перевірених судами першої та апеляційної інстанцій, дії засудженого Миколи Люшина за п.6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України кваліфіковано правильно.

Нагадаємо, що місцевий суд перерахував Миколі Люшину, який вчинив злочини до 20 червня 2017 року, строк утримання в Слідчому ізоляторі та застосував ч.5 ст. 72 Кримінального кодексу України в редакції Закону № 838-VIII, а тому ув’язнений вже через два роки вийде з в’язниці.