Рівненський апеляційний суд не скасував тимчасове обмеження боржниці у праві виїзду за кордон України

Після застосування до заявниці такого обмеження у 2018 році, вона дотепер не виконала зобов’язання, покладені на неї згідно з виконавчими документами.

Суд апеляційної інстанції переглянув апеляційну скаргу заявниці на ухвалу місцевого суду, якою її тимчасово обмежено у праві виїзду за межі країни. Жінка переконувала суд, що виконала в повному обсязі рішення згідно із виконавчим документом, тому наполягала на скасуванні оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів відмовила апелянтці у задоволенні апеляційних вимог, зважаючи на наступне.

Суд перший інстанції своєю ухвалою у 2018 році тимчасово обмежив заявницю у праві виїзду за кордон на строк до виконання зобов’язань, покладених на неї згідно з виконавчим листом.

Постановою Рівненського апеляційного суду у 2019 році цю ухвалу залишено без змін.

Постановою державного виконавця виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого місцевим судом у жовтні 2012 року, про солідарне стягнення із заявниці та ще двох боржників на користь банку заборгованості, закінчене.

У зв’язку зі сплатою одним із боржників усієї суми заборгованості за цим виконавчим листом, державний виконавець постановою виділив у окреме провадження про стягнення з боржника виконавчого збору. Це виконавче провадження на день перегляду апеляційної скарги перебувало на виконанні виконавчої служби та обліковувалося як невиконане.

Такі обставини дали суду підстави виснувати, що фактично рішення не виконане, оскільки боржник не сплатив виконавчий збір за виконання рішення у справі. Крім того, на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебуває зведене виконавче провадження, до якого входить також і виконавче провадження про стягнення виконавчого збору. А це унеможливлює задоволення заяви апелянтки про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.

Зауважимо, що матеріали виконавчого провадження підтверджують, що заявниця не зробила жодного внеску для погашення заборгованості, оскільки існуючий борг одноосібно сплатив інший боржник.

Виконавчий збір, як невід’ємну частину виконавчого провадження, боржниця не погасила. Більше того, виконавче провадження про стягнення виконавчого збору входить до складу зведеного виконавчого провадження та є одним із п’яти виконавчих проваджень, які обліковуються за заявницею як несплачені.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний погодився із вмотивованим застосуванням судом при прийнятті такого рішення положення ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України, яка передбачає право суду скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника та обґрунтовуючи свою позицію тим, що заявниця не надала належних і достовірних доказів виконання судового рішення, у зв’язку з примусовим виконанням якого щодо неї було вжито такий забезпечувальний захід як тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон.

Відхиляючи апеляційну скаргу, Рівненський апеляційний суд взяв до уваги положення ч.8 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України, яка передбачає, що відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Іншими словами — якщо заявниця погасить заборгованість, то в разі звернення до суду із такою заявою з’являться всі підстави для її задоволення.