Рівненський апеляційний суд захистив право відповідача на єдине житло

Задовольнивши апеляційні вимоги відповідача, який багато років працює за кордоном і має тимчасовий дозвіл на проживання в одній із європейських країн. Апеляційний суд  скасував рішення місцевого суду про задоволення позову до відповідача про припинення права на частку у спільному майні, який неповно встановив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють правовідносини власності.

Із матеріалів справи відомо, що спірні відносини між сторонами виникли у зв’язку з тим, що, зі слів позивача, відповідач не виконує своїх обов’язків співвласника двокімнатної квартири, де йому належить ¼ частки, не бере участі в експлуатації та користуванні спільним майном, не надає коштів на його утримання.

Оскільки це спричиняло позивачеві перешкоди у повноцінному користуванні спірним майном, він отримав висновок експерта про ринкову вартість квартири та вніс на депозитний рахунок суду кошти в рахунок вартості частки відповідача. Після цього звернувся з позовом до співвласника квартири до місцевого суду, наполягаючи на припиненні права відповідача на частку у спільному майні.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача.

Відповідач, вважаючи таке рішення незаконним, таким, що позбавило його єдиного житла та власності, звернувся до Рівненського апеляційного суду. Просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційних вимог відповідача з наступних підстав.

Відомо, що згідно з Витягом про державну реєстрацію прав, позивачеві на праві приватної спільної часткової власності належить ¾ частки в двокімнатній квартирі в Рівному, відповідачеві — ¼ частки у спірній квартирі.

Згідно з висновком експертизи, з технічної точки зору та вимог нормативних документів, провести поділ у натурі спірної квартири неможливо.

Апеляційний суд, після вивчення матеріалів справи, не погодився з твердженням позивача про те, що частка відповідача є незначною, він постійно проживає за кордоном, працевлаштований і не має наміру повертатися до України.

Суд встановив, що відповідач має дозвіл на тимчасове проживання в одній із європейських країн, а також дозвіл на виконання професійної діяльності. Фактично спірна квартира є єдиним житлом відповідача, який надіслав на ім’я позивача шість грошових переказів, що підтверджується Декларацією, виданою фінансовою установою. Кошти використовувались на утримання квартири, у тому числі й проведення ремонтних робіт.

Скасовуючи рішення суду попередньої інстанції, апеляційний суд взяв до уваги вітчизняні та міжнародні норми права при розгляді такої категорії справ.

Відповідно до положень ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції з прав людини гарантує кожній особі, крім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпоряджання частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності такої згоди — спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласників при здійсненні зазначених прав мають рівні права.

Конструкція норми статті 365 ЦК України, яка регламентує порядок та підстави припинення права на частку в спільному майні, і якою обґрунтовано цей позов, не передбачає отримання згоди співвласника на припинення його права на частку у спільній частковій власності з одержанням від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, тоді як гарантією отримання його права виступає попереднє внесення співвласником, який заявив вимогу про припинення його права на частку в майні, вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, якщо таке припинення не завдає істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.    

На це вказує і правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16.

Апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу відповідача, прийшов до висновку про те, що попри законодавче закріплення права одного із співвласників заявляти вимогу про припинення права іншого співвласника на частку в спільному майні, в цьому спорі така вимога не може бути задоволена, оскільки частка відповідача у праві спільної власності сторін не є незначною і становить ¼ , спірна квартира є єдиним житлом відповідача, а тому позбавлення його цього права є невиправданим втручанням як у його право власності, так і у право на повагу до його приватного і сімейного життя, до його житла.