Державний виконавець у разі смерті боржника повинен вжити заходів щодо виявлення кола правонаступників

Та, за можливості, замінити сторону боржника у виконавчому провадженні.

Місцевий суд ухвалив рішення, яке Рівненський апеляційний суд залишив без змін, про визнання неправомірним та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

І матеріалів справи відомо, що в порядку виконання вироку місцевого суду в частині стягнення з уже нині покійного боржника на користь медичного закладу витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, був виданий виконавчий лист та звернений для виконання до районного відділу державної виконавчої служби.

Державний виконавець своєю постановою виконавче провадження закінчив у зв’язку зі смертю боржника.

Лікувальний заклад звернувся зі скаргою на дії державного виконавця до суду, наголошуючи на неправомірності такої постанови.

Як уже зазначалося, суд першої інстанції скаргу задоволив, а постанову державного виконавця визнав неправомірною та скасував.

Таке рішення суду вмотивоване тим, що державний виконавець, дізнавшись про смерть боржника, не вчинив жодних дій для встановлення його правонаступника, оскільки правовідносини допускають правонаступництво у цьому випадку.

Не погодившись із такою позицією місцевого суду, районний відділ ДВС оскаржив судове рішення до Рівненського апеляційного суду. Наполягав на скасуванні оскаржуваного рішення через незаконність і необґрунтованість та ухваленні нового рішення — про відмову у задоволенні скарги.

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційну скаргу відхилив з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи — сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов’язків чи вимог у виконавчому провадження не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Така постанова ухвалюється в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Наведеними нормами державний виконавець обґрунтував свою апеляційну скаргу, вказуючи, що він дотримався вимог Закону України «Про виконавче провадження» та закінчив виконавче провадження після отримання офіційних відомостей про смерть боржника.

Разом із тим, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 року у справі № 916/617/17, висновки якого відповідно до ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, які беруться до уваги апеляційним судом, закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.

Отримавши дані про смерть боржника, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернутись відповідно до п.3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження, виконавець повинен  звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з’ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковане згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.

Державний виконавець не вчинив дій щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну сторони її спадкоємцями, що дозволило б за заявою сторони звернутися до суду з відповідним подання про заміну сторони виконавчого провадження

Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньої особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов’язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Місцевий суд обґрунтовано визнав дії державного виконавця неправомірними, тому суд апеляційної інстанції залишив оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу районного відділу ДВС — без задоволення.