Рівненський апеляційний суд зобов’язав відповідача сплачувати аліменти на утримання малолітньої доньки

Таке рішення відповідає вимогам Сімейного кодексу України (далі — СК України), не порушує прав позивачки як отримувача і прав відповідача як платника аліментів, а також забезпечить належний рівень життя, розвитку їх спільної дитини.

Місцевий суд задоволив позов до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки та стягнув з нього на користь позивачки аліменти в розмірі ¼ частки всіх видів його заробітків, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред’явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Не погодившись із таким рішенням суду, представниця відповідача оскаржила його до Рівненського апеляційного суду. Зокрема, відповідача не влаштовував розмір стягнутих аліментів на утримання доньки, тому він наполягав на скасуванні оскаржуваного рішення суду та ухваленні нового — про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції відхилив апеляційну скаргу відповідача, повністю погодившись із позицією суду попередньої інстанції.

Суду відомо, що сторони у шлюбі не перебувають, тому реєстрацію дитини було проведено відповідно до п.1 ч.2 ст. 125 СК України за заявою матері і батька. Дитина проживає з матір’ю.

Відповідач офіційно працевлаштований на фірмі в одній із європейських країн, однак участі в утриманні дитини не бере, про що свідчить відсутність у матеріалах справи відповідних доказів.

Законом передбачений обов’язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття, тому відповідач — фізично здорова особа працездатного віку — не лише спроможний, але й зобов’язаний утримувати свою неповнолітню дитину незалежно від працевлаштування, наявності постійного заробітку чи доходу.

Частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини (в Україні ратифікована 27 лютого 1991 року) зазначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей.

Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік», який діяв на час постановлення оскаржуваного рішення судом першої інстанції, встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: із 1 січня 2022 року — 2 100 гривень, із 1 липня — 2 201 гривня, із 1 грудня — 2 272 гривні.

Отже, гарантований державою мінімум для утримання дитини віком до 6 років, зважаючи на принцип рівності батьків по утриманню дітей, становить 1 050 гривень на місяць.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що порівняно із вказаною сумою стягнута частка ¼ від доходу відповідача є суттєво більшою, не може слугувати підставою для відмови у стягнення аліментів. Законодавцем гарантовано необхідний мінімальний розмір, однак ця сума не є рекомендованою. Мінімальний рекомендований розмір аліментів дорівнює 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Апеляційний суд при прийнятті рішення також врахував, що дитина виховується одним із батьків, коли інший проживає окремо, а це створює додаткове навантаження по догляду за дитиною, а особливо на перших роках її життя, у зв’язку з чим певним чином з’являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє з батьків для розвитку дитини. У даному випадку тягар припадає лише на позивачку.

Взявши до уваги всі обставин справи, суд апеляційної інстанції виснував, що стягнення аліментів у розмірі ¼ частини заробітку відповідача на малолітню дочку сторін відповідає чинним нормам Сімейного кодексу України, є достатнім та справедливим, не порушує прав ні отримувача, ні платника аліментів, а також забезпечить належний рівень життя, розвитку їх спільної дитини.