Рівненський апеляційний суд захистив право позивачки на припинення трудових відносин

Скасувавши рішення суду попередньої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що позивачка не дотрималася порядку інформування про прийняте рішення звільнитися. Більше того, вона могла б скликати такі збори повторно, але цього не вчинила. З такою позицією суд апеляційної інстанції погодитися не зміг та своїм рішенням припинив трудові відносини між товариством і позивачкою.

Суду відомо, що директорка однієї з київських фірм у вересні 2022 року направила на адресу загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю заяву про звільнення із займаної посади через два тижні за власним бажанням.

Цього ж дня на адреси двох учасників товариства позивачка надіслала запрошення на загальні Збори, які мали б відбутися за місцем знаходження товариства через два тижні.

На загальні Збори з’явився лише один учасник, який володіє 50 % голосів. Інший учасник, який володіє такою ж кількість голосів, збори проігнорував, що унеможливило прийняття рішення про звільнення позивачки із займаної посади.

Це й стало підставою для звернення до суду з позовом до товариства про припинення трудових відносин, зобов’язання вчинення певних дій.

Оскільки суд попередньої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, представник позивачки оскаржив судове рішення до Рівненського апеляційного суду, наполягаючи на його скасуванні та постановленні нового — про задоволення позовних вимог довірительки у  повному обсязі.

Рівненський апеляційний суд прийшов до висновку про скасування оскаржуваного рішення та часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України), працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18) визначено, що «Судом установлено, що ТОВ не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора товариства. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин. Зі змісту позовної заяви вбачається, що він просить суд визнати його звільненим з посади директора ТОВ. Однак, згідно зі статутом ТОВ, вирішення питання про звільнення керівника відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Разом з тим, відповідно до вимог частини другої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред’явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем і ТОВ, колегія суддів вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин позивача з ТОВ на підставі частини першої статті 38 КЗпП України».

Апеляційний суд встановив, що позивачка, маючи намір звільнитися з посади директора ТОВ, написала відповідну заяву, ініціювала проведення зборів учасників товариства, яких належно повідомила про дату, час та місце. Тобто, відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, дотрималася процедури звільнення, і це підтверджується документами, що містяться в матеріалах справи.

Тому висновок місцевого суду про недотримання позивачкою порядку інформування про прийняте рішення про звільнення є помилковим.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що у спірних правовідносинах керівник юридичної особи діє не як її виконавчий орган, тому визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Враховуючи порушення права позивачки на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України, а саме права на припинення трудового договору, беручи до уваги висновки Верховного Суду, позовні вимоги про припинення трудових відносин між позивачкою і ТОВ підлягають до задоволення.

Відмовив Рівненський апеляційний суд у частині задоволення позовних вимог щодо зобов’язання Центру надання адміністративних послуг в одному з районів Києва внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 1 ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили й тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Більше того, цим Законом передбачений обов’язок інформувати орган державної реєстрації про звільнення керівників ТОВ.