Замість вирішення спору між сторонами в судовому порядку, жінка звернулася до суду із заявою про забезпечення позову

Рівненський апеляційний суд залишив без змін рішення місцевого суду про відмову у забезпеченні позову, оскільки заявниця так і у не звернулася до суду із позовною заявою до іншої сторони, тому немає підстав вважати, що дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Суть цієї справи полягає в тому, що у березні цього року заявниця звернулася до місцевого суду із заявою про забезпечення позову.

Ця заява обґрунтована тим, що наприкінці 2021 року вона підписала Договір застави нерухомого майна зі знайомим, якому передала в іпотеку житловий будинок в одному з сіл Рівненського району.

Зі слів заявниці, Б. свої зобов’язання за Договором позики не виконав та не передав їй грошові кошти в сумі та в строк, встановлений договором іпотеки.

Через таку обставину заявниця не надала розписку про отримання позики на підтвердження факту отримання коштів.

Оскільки останній строк виконання зобов’язання за Договором позики збіг, заявниця вважала його припиненим, тому й звернулася до нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки.

Одразу після цього іпотекодержатель передав заставне майно у статутний капітал товариства, кінцевим бенефіціаром якого він і є.

Заявниця зауважила, що має намір звернутися до суду з позовом про визнання Договору грошової позики та іпотеки недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Натомість подала заяву до суду першої інстанції про забезпечення позову шляхом заборони товариству вчиняти будь-які дії щодо відчуження будь-яким чином на користь третіх осіб, вносити до статутного капіталу юридичних осіб, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов’язані з подальшим переходом прав власності та накладення арешту на заставлений житловий будинок; заборонити суб’єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного будинку; заборонити товариству користуватися цим об’єктом нерухомості та зобов’язати ТОВ повернути ключі від житлового будинку й надати їй та її дітям безперешкодний доступ до помешкання.

Суд першої інстанції відмовив заявниці, оскільки та не довела, що її права порушені. На думку суду, із цим погодився Рівненський апеляційний суд, обраний вид забезпечення не є співмірним обсягу заявлених вимог, а задоволення заяви про забезпечення позову може порушити інтереси юридичної особи. Більше того, заявниця не довела необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалу місцевого суду в апеляційному порядку оскаржив представник заявниці. В апеляційній скарзі він зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення прав його довірительки, оскільки іпотекодержатель може у будь-який спосіб розпорядитися нерухомим майном як власністю до набрання законної сили рішення у даній справі, що спричинить необхідність подачі позивачем нових позовних заяв для захисту своїх прав.

Іншими словами — існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову.

Тому, на думку заявниці та її представника, оскаржувану ухвалу слід скасувати та постановити нову — про задоволення заяви про забезпечення позову до його пред’явлення.

Рівненський апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційних вимог, повністю погоджуючись із позицією суду попередньої інстанції, який, беручи до уваги практику Верховного Суду у такій категорії справ, повною мірою здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у справі та встановив відсутність достатніх підстав для задоволення заяви.

Суду відомо, що з моменту подання до суду заяви про забезпечення позову по день розгляду у суді апеляційної інстанції, заявниця так і не звернулася з позовом до іпотекодержателя, отже відсутні підстави вважати, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.