Виконуючий обов’язки сільського голови однієї з територіальних громад на Рівненщині видавав розпорядження про своє преміювання

Діючи в умовах конфлікту інтересів, заступник сільського голови робив це коли голова перебував у відпустці та на лікарняному. Його дії місцевий суд кваліфікував як корупційні та наклав адміністративне стягнення у межах санкції ч.2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу, яку притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення подав на постанову суду першої інстанції, наполягаючи на її скасуванні та закритті провадження у справі за малозначністю.

Апеляційний суд відхилив апеляційні вимоги, оскільки погодився з висновками місцевого суду про доведеність вини апелянта та відсутністю підстав вважати його дії малозначними.

Суть справи полягає в тому, що згідно з рішенням сільської ради у листопаді 2020 року апелянта було обрано заступником сільського голови. На нього покладалися обов’язки  у зв’язку з перебування сільського голови у відпустці, а також на лікуванні, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Відомо, що на час перебування сільського голови у відпустці чи на лікарняному, в.о. сільського голови виконував його обов’язки, був розпорядником бюджетних коштів, які повинен був використовувати лише за призначенням, визначеним радою, видавав розпорядження у межах своїх повноважень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року № 268, керівник органу місцевого самоврядування здійснює преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Цією ж постановою визначається преміювання голів рад усіх рівнів, їх заступників, секретарів виконавчих комітетів, старост, встановлюються надбавки, надання матеріальної допомоги тощо.

У відповідності до Положення про преміювання працівників апарату сільської ради територіальної громади на Рівненщині, затвердженого рішенням ради у грудні 2020 року, преміювання працівників апарату сільської ради проводиться на підставі розпорядження сільського голови. Премія сільському голові та її розмір нараховуються згідно з рішенням сесії сільської ради. А преміювання працівників апарату проводиться за ініціативи сільського голови в межах фонду преміювання, але не більше 20% посадового окладу.

Отже, сільський голова має дискреційні службові повноваження в частині здійснення преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в розмірі до 20 % посадового окладу.

Апелянт, виконуючи обов’язки сільського голови, преміював не лише працівників апарату сільради, а й себе,  як заступника сільського голови.

Іншими словами — вирішення питання щодо преміювання себе, як заступника сільського голови, відбувалося під впливом суперечності між його приватним інтересом і повноваженнями в.о. сільського голови, що в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» є реальним конфліктом інтересів.

Статтею 12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що посадові особи місцевого самоврядування зобов’язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених цим Законом.

Враховуючи, що сільський голова (особа, яка виконує його обов’язки) не має безпосереднього керівника, останній про наявність конфлікту інтересів повинен був повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції в разі наявності конфлікту інтересів.

Натомість в.о. сільського голови видав розпорядження про своє преміювання, діючи в умовах конфлікту інтересів.

З огляду на зазначене вище, Рівненський апеляційний суд, не вважаючи дії апелянта малозначними, погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність його вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 статті 172-7 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу розмірі 3 400 гривень.