Підставою для відхилення апеляційної скарги позивача став неправильно обраний його представником спосіб захисту

Заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку позовного провадження, оскільки законом для них передбачений інший порядок судового захисту: оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VІІ Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) та Закону України «Про виконавче провадження», шляхом подання відповідної скарги у строки, визначені ст. 449 ЦПК України, які у разі пропуску можуть бути поновлені.

До Рівненського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга на рішення місцевого суду, яким позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі та до фінансової установи про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання недійсним акта та постанови про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу.

Апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. 

Суд апеляційної інстанції відмовив позивачеві у задоволенні апеляційних вимог із наступних підстав.

Суду відомо, що в 2007 році позивач уклав з одним із банків договір про надання споживчого кредиту в іноземній валюті строком користування кредитними коштами до 2037 року. Для забезпечення виконання зобов’язань був укладений договір іпотеки, в якому предметом іпотеки зазначається двокімнатна квартира, що розташована в одному з селищ неподалік Рівного.

У 2010 році місцевий суд прийняв рішення про стягнення на користь банку солідарно з позивача та Н. заборгованості.

У 2018 році була проголошена постанова про відкриття за цим рішенням суду виконавчого провадження та розпочато низку виконавчих дій.

У 2019 році на підставі ухвали місцевого суду відбулась заміна сторони у виконавчому провадженні: один банк передав повноваження іншому.

У 2021 році на підставі постанови був здійснений опис житлового будинку з надвірними будівлями та проведено оцінку нерухомого майна.

Оскільки під час проведення торгів від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція, на підставі Акту про передачу майна двокімнатну квартиру було передано стягувачу в рахунок погашення боргу.

Після цього позивач звернувся до суду в порядку позовного провадження з вимогами, якими просив визнати незаконним рішення державного виконавця, серед яких — постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, що, на думку Рівненського апеляційного суду, є помилково обраним способом захисту.

Заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку позовного провадження, оскільки законом для них передбачений інший порядок судового захисту. Боржник наділений правом оскаржити в суді рішення, дій чи бездіяльності державного або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження», подавши відповідну скаргу у строки, визначені ст. 499  ЦПК України, які в разі пропуску можуть бути поновлені.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52  постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).     

Підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні, оскільки ці доводи, на думку Рівненського апеляційного суду, правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.