Рівненський апеляційний суд визнав нежитлове приміщення в Рівному самобудом

Та зобов’язав відповідача знести спірну будівлю, оскільки той виконував будівельні роботи без належного документального оформлення та дозволів відповідних органів влади.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого суду, яким відмовлено у задоволенні позову, поданого Рівненською міською радою до відповідачів про визнання незаконними та скасування низки рішень державного реєстратора, приватного нотаріуса, визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна, зобов’язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою в Рівному та припинення права власності відповідачів на нежитлове приміщення.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що захист прав Рівненської міської ради у спосіб знесення самочинно збудованого нежитлового приміщення не в повній мірі переслідує легітимну мету, не є пропорційним визначеній меті і буде становити для відповідачів такий індивідуальний тягар, який є надмірним з урахуванням конкрентних обставин справи.

Оскільки з такою позицією місцевого суду апеляційний суд погодитися не міг, тому оскаржуване рішення скасував, задоволивши апеляційні вимоги Рівненської міської ради.

Суду відомо, що в січні 2020 року державний реєстратор виконкому однієї з сільських рад Рівненської області прийняв рішення про державну реєстрацію за К. права власності на нежитлове приміщення в Рівному.

У наступному місяці державний реєстратор Управління забезпечення надання адмінпослуг на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, укладеного між К. та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ), прийняв рішення про реєстрацію за ТОВ права власності на спірне нежитлове приміщення.

Ще через три дні державний реєстратор зареєстрував право власності на це нежитлове приміщення за Г..

Одразу після цього новий власник на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом, передав право власності на спірне приміщення громадянці Г..

Зауважимо, що зміна власників спірного приміщення відбувалась після звернення Рівненською міською радою у лютому 2020 року до суду з позовом щодо об’єкта, що став предметом спору.

Такі дані підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно.

Натомість Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області не надало інформації щодо документів, які б дозволяли виконання підготовчих/будівельних робіт або підтверджували б прийняття в експлуатацію об’єктів, замовником яких є К., зокрема й щодо нежитлового приміщення в обласному центрі.

Відсутня в Управління й інформація щодо прийняття в експлуатацію спірного нежитлового приміщення.

Управлінням містобудування та архітектури виконкому Рівненської міської ради наказ щодо присвоєння адреси об’єкту нерухомого майна не видавався, а К. не звертався до Управління земельних відносин із заявою про надання земельної ділянки для будівництва нежитлового приміщення в Рівному. Не приймались і рішення Рівненської міської ради щодо передачі земельної ділянки К. у власність чи користування.

Згідно з даними Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, відомості щодо земельної ділянки, розташованої за згаданою вище адресою, відсутні.

Суд з’ясував, що спірна земельна ділянка належить до земель запасу житлової та громадської забудови територіальної громади Рівненської міської ради.

Попри це, суд володіє інформацію про те, відповідачка Г. у 2021 році замовила Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на якій розташоване спірне нежитлове приміщення. Цій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер і визначено цільове призначення — для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Крім того, торік у червні власниця самобуду звернулася до Центру надання адміністративних послуг для одержання послуги з передачі в оренду земельних ділянок юридичним та фізичним особам.

Більше того, на сайті Рівненської міської ради у липні 2022 року був опублікований проєкт рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду громадянці Г., на якій розташований об’єкт нерухомого майна.

Відомості про результати розгляду Рівненською міською радою згаданого проєкту рішення відсутні.

Враховуючи всі ці обставини, Рівненський апеляційний суд прийшов до висновку, що в контексті вимог частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, спірне нежитлове приміщення є самочинним будівництвом, тому підлягає знесенню.

Нагадаємо, що після подання Рівненською міською радою у лютому 2020 року до місцевого суду цього позову, в об’єкта нерухомості тричі змінювався власник.

А висновок експерта інженерно-технічної експертизи підтвердив, що спірна споруда прибудована до житлового будинку і в ній з’явилися нові конструктивні елементи — сходи з пандусом.

Такі обставини справи в сукупності з зазначеними нормами національного законодавства, судової практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, безспірно вказують на відсутність добросовісності всіх відповідачів, які реєстрували право власності на  нежитлове приміщення в Рівному.

Зважаючи на те, що відповідач здійснив будівництво без документів, що мають право на це, і без належно затвердженого проєкту, апеляційний суд своїм рішенням не лише визнав незаконними та скасував низку рішень, але й зобов’язав відповідача К., який і виконував будівельні роботи без відповідного документального оформлення та дозволів відповідних органів влади, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою й знести нежитлове приміщення, привівши земельну ділянку у стан, який існував до будівництва нежитлового приміщення.

Також Рівненський апеляційний суд припинив право власності К., ТОВ, Г. та Г. на нежитлове приміщення.