Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Оскільки заборона експлуатації та керування транспортним засобом є надмірним тягарем для відповідачки як власника спірного транспортного засобу, який обмежує її право користування своєю власністю і який не може вплинути на виконання судового рішення в майбутньому.
Із матеріалів справи відомо, що на розгляді в місцевому суді перебуває позов про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна.
Одночасно позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів шляхом вилучення транспортного засобу марки BMW Х3, передавши його на збереження на штрафмайданчик відділу поліції. Позивач стверджував, що після подачі позову до суду на спірному автомобілеві виявлено механічні пошкодження, що призводять до його знецінення, а також спірним автомобілем користуються не лише відповідачка, а й треті особи.
Суд першої інстанції своєю ухвалою задоволив заяву позивача про забезпечення позову та заборонив користуватися спірною іномаркою як відповідачці, так і третім особам.
Відповідачка, не погодившись із такою позицією місцевого суду, оскаржила ухвалу в апеляційному порядку, просила її скасувати та постановити нове судове рішення — про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Рівненський апеляційний суд задоволив апеляційні вимоги відповідачки, оскільки вважає, що заборона експлуатації та керування транспортним засобом є надмірним тягарем для відповідачки як власника цього автомобіля, який обмежує її право користуватися своєю власністю для задоволення своїх потреб, і який не може вплинути на виконання судового рішення в майбутньому.
Підставою для скасування оскаржуваної ухвали місцевого суду є й та обставина, що заявник не надав жодних доказів на підтвердження своєї заяви про появу механічних пошкоджень автомобіля, дати їх виникнення, причини та ступеня ушкодження, а також доказів, що ці пошкодження з’явилися з вини відповідачки.
Також заявник не обґрунтував належним чином, як того вимагають положення закону, припущеннями про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду по суті, тому такий вид забезпечення позову, як накладення заборони на користування спірним автомобілем BMW Х3 не відповідає позовним вимогам, є безпідставним та таким, що не забезпечує позовні вимоги.
Задовольняючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також врахував, що накладення арешту на автомобіль проведене судом без визначення його вартості та, відповідно, без дотримання принципу співмірності вжитих виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, забезпечення збалансованості інтересів сторін.
Приймаючи рішення про скасування ухвали суду попередньої інстанції, апеляційний суд взяв до уваги висновок Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, у якому зазначається, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв’язку з цим — неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливості сатисфакції особі у зв’язку з припиненням її права на спільне майно (справа № 127/4029/15, постанова від 03.10.2018 року).