Протокол про адміністративне правопорушення не може бути самостійним і беззаперечним доказом

Рівненський апеляційний суд скасував постанову суду попередньої інстанції про визнання 23-річного рівнянина винним у вчиненні дрібного хуліганства на території автобусної станції в Рівному, оскільки докази, зібрані в матеріалах справи, ґрунтуються виключно на адміністративному протоколі та письмових поясненнях іншої сторони конфлікту. 

Із адмінпротоколу відомо, що суперечка між двома чоловіками виникла цього року в червні близько третьої ночі. На автобусній станції в обласному центрі 23-річний У. словесно погрожував фізичною розправою  Р., шарпав його за руку, чим вчинив дії, що порушують громадський порядок та спокій громадян.

Патрульні склали на порушника протокол за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП), а місцевий суд визнав У. винним у вчиненні дрібного хуліганства, закривши провадження у справі у зв’язку із малозначністю правопорушення та оголосивши йому усне зауваження.

У. не погодився з рішенням суду першої інстанції та оскаржив його до Рівненського апеляційного суду. В апеляційній скарзі наголошував, що ініціатором конфлікту був саме Р., а його вина у вчиненні інкримінованого правопорушення не доведена належними і допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції погодився з доводами апелянта, його апеляційну скаргу задовольнив, а оскаржувану постанову скасував, закривши провадження у справі у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд при вивченні матеріалів справи з’ясував, що у ній відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вину рівнянина у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Свідків події працівники поліції не залучали, а тому письмові пояснення С., що наявні в матеріалах справи, не можуть лежати в основі обґрунтування вини скаржника.

Таким чином, доказова база, яка долучена до протоколу про адміністративне правопорушення, ґрунтується лише на письмових поясненнях Р. про обставини вчинення У. протиправних дій стосовно нього, які ним заперечуються.

Рівненський апеляційний суд неодноразово наголошував, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.

Також нагадуємо, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.