Суд апеляційної інстанції вважає законним рішення місцевого суду про розірвання договору оренди землі з підприємцем та повернення її Рівненській міській раді

Мова йде про понад гектар землі в Рівному, яку з 2007 року орендував місцевий підприємець та облаштував на спірній земельній ділянці виробничо-будівельну базу. Систематична несплата орендної плати на користь органу самоврядування створила перешкоди об’єкту владних повноважень для реалізації програми соціально-економічного розвитку громади, адже плата за землю є одним із основних джерел доходу до місцевого бюджету.

Отже, місцевий суд задоволив позов прокуратури, поданий в інтересах держави, про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що орендар упродовж 2014-2022 років не сплачував орендної плати на користь Рівненської міської ради відповідно до своїх зобов’язань за договором оренди земельної ділянки, укладеної між відповідачем та Радою.

Не погодившись із таким рішенням суду, представник відповідача оскаржив його до Рівненського апеляційного суду, просив його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави.

Колегія суддів, ознайомившись із матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, ухвалила рішення про відмову у її задоволенні з наступних підстав.

Як зазначалося вище, на підставі рішення Рівненської міської ради у листопаді 2007 року рівненський підприємець уклав із органом самоврядування договір оренди земельної ділянки площею трохи більше гектара.

Згідно з умовами договору оренди, орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування виробничо-будівельної бази в Рівному.

Розмір орендної плати на рік реєстрації правочину складав майже 29 000 гривень та зріс до 2022-го до 108 тисяч 190 гривень.

У договорі обумовлено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахування їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки. Нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складає понад 2 875 598 гривень.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 200/5007/20-а, від 11 листопада 2021 року у справі №280/2804/19, від 24 березня 2022 року у справі № 440/3063/19, від 29 серпня 2019 року у справі № 805/3967/19.

У матеріалах справи міститься рішення Рівненського окружного адміністративного суду, яким у березні 2019 року задоволено позов ГУ ДФС у Рівненській області та стягнуто з відповідача 285 тисяч податкового боргу, котрий він сплатив у лютому 2021 року.

Сторони не надали апеляційному суду документів, які б підтверджували сплату відповідачем орендної плати за спірну земельну ділянку у період із 2014 по 2022 роки.

З огляду на факти систематичної несплати орендної плати відповідно до договору оренди земельної ділянки, суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду попередньої інстанції про задоволення позовних вимог прокуратури в інтересах держави, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання умов договору є достатньою підставою для розірвання договору.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду  від 10 серпня 2022 року у справі 426/5629/20. У ній також зазначається, що систематична сплата орендної плати  не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору.

Такі ж самі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 23 березня 2021 року у справі № 922/2754/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 313/780/19, від 14 червня 2022 року у справі № 923/614/21 і від 31 липня 2020 року у справі №479/1073/18.

Що стосується сплати відповідачем боргу за рішенням Рівненського окружного адміністративного суду, то ця сума є податковою заборгованістю і жодним чином не свідчить  про сплату орендної плати на користь орендодавця — Рівненської міської ради.

Отже, орендар, не вносячи на користь Ради орендну плату, створив перешкоди суб’єкту владних повноважень для реалізації програми соціально-економічного розвитку громади, адже плата за землю є одним з основних джерел доходу до місцевого бюджету.