Суддя Святослав Гладкий став учасником міжнародної конференції

Зустріч відбувалась у Львові і тривала 8-9 грудня. На заході обговорювались важливі питання сьогодення, у тому числі й про значення судової влади під час війни та післявоєнної відбудови.

Кримінальне правосуддя в контексті війни, ефективний захист прав цивільного населення у воєнний час та відшкодування збитків, завданих війною, ефективне виконання рішень Європейського суду з прав людини проти України в контексті забезпечення виконання рішень національних судів у справах із соціальних спорів, реформування юридичної освіти в контексті європейської інтеграції – це основні теми Міжнародної конференції «Роль судової влади у подоланні викликів війни», яка тривала 8–9 грудня.

На сайті Верховного Суду повідомляється, що Модераторкою першої сесії, на якій обговорили роль судової влади під час війни та післявоєнної відбудови, стала директорка Школи права УКУ Світлана Хилюк. Спікерка звернула увагу присутніх на те, що за останні роки в українській судовій системі відбулося чимало позитивних змін. Саме вони стали основою для того, що зараз наша країна попри всі труднощі, пов’язані зі збройною агресією рф проти України, дотримується принципу верховенства права.  

Детальніше про роботу судової системи в умовах війни розповіла голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Лариса Рогач. Вона зауважила, що війна стала тим викликом, який спонукав проаналізувати, чи спрацьовують у таких умовах підходи, сформовані раніше. І держава відповідним чином зреагувала на цей виклик – законодавча та судова влада активно співпрацюють для того, щоб навіть попри надскладні умови сьогодення забезпечити громадянам доступ до правосуддя і спростити його, зокрема, шляхом диджиталізації правосуддя. Так, запровадження електронних кабінетів в ЄСІТС дає можливість судам здійснювати повідомлення та виклики учасників процесу в електронній формі.

Очільниця КГС ВС зауважила, що в окремих питаннях, коли законодавство застаріває й не відповідає суспільним запитам та настроям, Верховний Суд застосовує судовий активізм і принцип добросовісності.

Крім того, Верховний Суд ретельно вивчає рішення Європейського Суду Справедливості та ЄСПЛ, керується стандартами Ради Європи з тим, щоб належним чином забезпечити суворе дотримання принципу верховенства права.    

«Верховенство права залежить не тільки від наявності закону, а й від того, як його застосовують на практиці», – наголосила Лариса Рогач.

Суддя Європейського суду з прав людини Микола Гнатовський у виступі зазначив, що нині склалася унікальна ситуація – вперше з моменту прийняття Конвенції з прав людини і основоположних свобод та функціонування ЄСПЛ повномасштабна війна відбувається у країні, яка є державою-учасницею. У ЄСПЛ є великий досвід у розгляді справ, пов’язаних із війною, але ніколи ще не виникало так багато різнопланових питань щодо збройних конфліктів.

Доповідач акцентував на тому, що ЄСПЛ виконує субсидіарну роль у забезпеченні верховенства права. Національні ж суди мають забезпечувати дотримання прав людини у своїх країнах. ЄСПЛ завжди підтримував принцип того, що найякісніше вирішення проблем відбувається в місці їх виникнення. Для цього необхідна співпраця судових органів і законодавця. Це дасть змогу суттєво знизити навантаження на суди та відновити довіру суспільства.

Старший співробітник проєкту Програми підтримки ОБСЄ для України Олександр Водянніков розмірковував над тим, якою має бути візія майбутнього, що таке перемога в контексті історії та сьогодення. За його словами, без візії майбутнього неможливо говорити про перемогу, про політичне суспільство. У демократії візія формується через діалог, і судова влада обов’язково має брати участь у такому діалозі, особливо в часи війни. Спікер зауважив, що на судовій владі зараз лежить велика відповідальність, адже вона стає арбітром у дуже складних і небезпечних ситуаціях. Водночас у судової влади виникає можливість формувати візію майбутнього, без якої неможлива перемога.

Доцент кафедри теорії права та прав людини Українського католицького університету Всеволод Речицький наголосив на значенні Конституції України для нашої держави та суспільства, її трансформації. На його думку, особливістю української конституційної парадигми є те, що вона розвивається не плавно і не поступово, правова мудрість у ній не нарощується, а одні цінності заперечуються іншими. Це є ознакою молодої демократії, а Україні вже час переходити на інший етап розвитку демократії. Також доповідач розповів про роль правової системи в нашій державі.

Зараз українська судова система проходить тест на те, як діяти в умовах війни та справлятися із пов’язаними з нею безпрецедентними викликами, дотримуючись стандартів Ради Європи та вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Забезпечення здійснення кримінального правосуддя в умовах війни – це питання про невідворотність відповідальності й про те, щоб зло було покаране. Вочевидь, цей процес виявиться тривалим, однак його результати будуть дуже цінними, адже саме притягнення винних у воєнних злочинах до відповідальності стане запорукою запобігання таким злочинним діям у майбутньому.

На цьому наголосив перший заступник керівника Апарату Верховного Суду Расім Бабанли, модеруючи ІІ сесію Міжнародної конференції «Роль судової влади у подоланні викликів війни», присвяченої питанням кримінального правосуддя в контексті війни.

З доповіддю «Кримінальне правосуддя в контексті війни» виступив суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Микола Мазур. Він наголосив на тому, що війна неминуче впливає на всі процеси в суспільстві, у тому числі на кримінальне судочинство. Статистика свідчить, що у 2022 році кількість кримінальних проваджень і матеріалів, які надійшли до судів, значно зменшилася, однак уже в першій половині 2023 року спостерігалася зворотна тенденція, яка свідчить про те, що суспільство в цілому та судова система адаптувалися до нових (безперечно, екстремальних) умов.

На сьогодні, за даними Офісу Генерального прокурора, зареєстровано приблизно 115 тис. воєнних злочинів і злочинів, пов’язаних із агресією, та понад 15 тис. кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки.

Суддя повідомив, що протягом останніх двох років до місцевих загальних судів надійшло понад 6 тис. справ щодо кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки, з яких вже розглянуто з постановленням вироку майже 40 %. Левову частку цих кримінальних проваджень становлять справи щодо колабораційної діяльності (ст. 111-1 КК України), державної зради (ст. 111 КК України) та посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК України).

Доповідач навів кілька прикладів таких проваджень, які стосувалися засудження українських суддів, які добровільно стали працювати в окупаційних судових органах, українських громадян, які влаштувалися на роботу в так звану народну міліцію або брали активну участь у підготовці, організації та проведенні так званого референдуму про приєднання українських територій до росії. Також суддя нагадав про засудження за ст. 110 КК України вже 52 депутатів державної думи федеральних зборів рф у зв’язку з прийняттям рішень про визнання незалежності так званих ЛНР і ДНР і ратифікацію договорів між рф і цими утвореннями «про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу», що було частиною єдиного злочинного плану та слугувало приводом для агресії.

Після цього Микола Мазур звернув увагу на актуальну судову практику щодо воєнних злочинів. На сьогодні вітчизняні суди ухвалили вже понад 50 вироків за ст. 438 КК України (за фактами нападів на цивільних осіб, що потягли їх смерть, катувань та жорстокого поводження щодо цивільних осіб і військовополонених, сексуального насильства, розграбування тощо).

Доповідач зауважив, що нині чинне кримінальне і кримінальне процесуальне законодавство не є ідеальним і дійсно має певні недоліки щодо регламентації наведених вище питань. Однак попри це вітчизняне законодавство містить мінімально необхідний набір норм, які дозволяють вже сьогодні притягати до відповідальності винних осіб як за злочини проти основ національної безпеки України, так і за воєнні злочини, у тому числі за процедурою in absentia.

Водночас нам потрібно і змінювати законодавство, і працювати над підвищенням якості судових рішень для того, щоб максимально зменшити кількість можливих помилок і максимально наблизити якість національного правосуддя до найвищих міжнародних стандартів правосуддя.

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко звернув увагу на те, що зараз в Україні є три види кримінальних злочинів: воєнні, військові та всі інші. При цьому серйозною проблемою є відсутність військової юстиції, яка спеціалізується саме на злочинах військових і розуміє особливості розгляду кожної конкретної справи. Приміром, не кожен факт невиконання наказу потребує засудження особи. Серед іншого, правник назвав такі труднощі, як відсутність стандартів розгляду справ, пов’язаних із воєнними злочинами.

Старший юрист Департаменту Юрисконсульта Секретаріату ЄСПЛ Кресімір Камбер зауважив, що війна між рф та Україною – це унікальна ситуація, і подібних прецедентів раніше не було. Це пов’язано з тим, що країна, яка не є членом Ради Європи (рф), веде війну проти країни – члена Ради Європи (України). Крім того, рф не є членом Європейської конвенції з прав людини,  що також створює певні складнощі. Окремо варто говорити про застосування міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини у цій війні. Кожен з цих аспектів впливає на розгляд кримінальних справ, пов’язаних із війною в Україні.

Професор кафедри теорії права та прав людини Українського католицького університету В’ячеслав Навроцький окреслив питання щодо функціонального імунітету вищих керівників іноземних держав та імунітету комбатантів, а також щодо застосування ст. 438 «Порушення законів та звичаїв війни» КК України.

За словами виконавчого директора Міжнародної асоціації адвокатів Марка Еліса, міжнародна спільнота повинна робити все можливе, щоб підтримати Україну в її боротьбі з російською агресією. Він розповів про такий інструмент притягнення до відповідальності, як Міжнародний кримінальний суд, про універсальну юрисдикцію, яка є важливим компонентом механізму відповідальності, про ухвалення судових рішень ЄСПЛ та Суду ЄС, створення Спецтрибуналу щодо злочину агресії рф, розгляд проваджень щодо воєнних злочинів на національному рівні (зокрема, і за процедурою in absentia), а також про забезпечення права на справедливий суд.

Член Вищої ради правосуддя Сергій Бурлаков окреслив питання щодо злочинів рф: примусове переселення мешканців Херсонської області, Маріуполя, тимчасово окупованих територій, усиновлення українських дітей, знищення культурних цінностей України, які російським агресором подаються як необхідні заходи для врятування людей та культурної спадщини. Також він розповів про інформаційну гібридну війну, формування в суспільства сприйняття про те, що неправдиві факти є правдою. Це все робиться для того, щоб розмити межі зла і показати злочини рф не такими кривавими. Крім того, доповідач наголосив на важливості аргументовано та обґрунтовано мотивувати судові рішення у справах, пов’язаних з війною.

Начальник організаційно-методичного відділу управління організаційно-методичного та аналітичного забезпечення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора України Станіслав Петренко наголосив, що протидія міжнародним злочинам і показники щодо цих злочинів мають небагато спільного із загальнокримінальною злочинністю. Тому спрогнозувати, коли і яка кількість кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів опиниться в судах, неможливо. Доповідач також розповів про особливості розслідування воєнних злочинів, зміни до КПК України в умовах воєнного часу.

Тематичну сесію «Ефективний захист прав цивільного населення у воєнний час та відшкодування збитків, завданих війною» керівниця проєкту Ради Європи «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні» Ганна Христова розпочала з наведення статистичних даних про постраждалих від війни серед цивільного населення, в тому числі звернула увагу на кількість дітей у ній. Модераторка зауважила про те, що всі офіційні органи єдині в думці, що зібраних ними даних однозначно менше, ніж насправді, адже не всі мали змогу звернутися за допомогою, а частина осіб зникла безвісти і їхню долю неможливо визначити. Також було наведено статистику щодо зафіксованих руйнувань житлових приміщень – квартир та будинків, пошкоджених внаслідок війни з рф.

З доповіддю виступив координатор робочої групи DGI з Реєстру збитків, керівник управління Департаменту з питань виконання рішень ЄСПЛ Павло Пушкар. Центральною темою виступу стало відшкодування збитків, завданих війною, та погляд міжнародної юридичної спільноти на вирішення проблеми. Він звернув увагу, що виключення рф з Ради Європи певною мірою зменшує можливість впливу на країну-агресора, а ті інструменти, які вже було застосовано, поки що не дали належних результатів. Проте спікер відзначив, що вже прийняті відповідні акти для притягнення рф до нормативно-правової відповідальності для відшкодування завданої шкоди.

Рада Європи вже створила ряд ініціатив щодо відновлення порушених прав осіб, які постраждали від війни. Йдеться, в тому числі, й про матеріальні права.

Також Павло Пушкар наголосив на важливості дотримання загальних принципів репарацій в міжнародному праві з точки зору відновлених прав та їх дотичності до ситуації в Україні; співвідношенні національних і міжнародних ініціатив для відновлення збитків (зокрема, практики ЄСПЛ та Комітету міністрів Ради Європи стосовно положень ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики відповідності національних компенсаційних механізмів); судового імунітету з точки зору міжнародного права та можливого порушення прав людини.

Про ефективний захист прав громадян України – відшкодування збитків, завданих збройною агресією рф, розповів учасникам конференції суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Сергій Погрібний. Спікер проаналізував судову практику касаційного суду у вирішенні цієї категорії спорів і пояснив, які існують стандарти цивільного процесу з розгляду позовів до країни­-агресора.

Міжнародний консультант Ради Європи Ліліан Апостол поділився з учасниками конференції результатами авторського дослідження щодо справедливої сатисфакції та проаналізував міжнародне право, яке стосується відшкодування збитків.

Старший юрист з опрацювання справ Секретаріату Європейського суду з прав людини Тарас Вавринчук презентував два посібники щодо практики ЄСПЛ: Посібник зі статті 13 Європейської конвенції з прав людини (Право на ефективний засіб правового захисту) та Посібник зі статті 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини (Захист власності). Ці документи покликані показати загальну картину того, як Суд тлумачить і застосовує відповідні положення Конвенції, та допомогти знайти практику Суду, що підходитиме для конкретної ситуації. Такі посібники значно полегшують роботу зі справами й дають змогу заощадити час.

Секретар Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич розповів про певні проблемні питання, з якими стикаються господарські суди під час розгляду справ, пов’язаних з відшкодуванням збитків, завданих агресією рф (зокрема, щодо юрисдикційності та підсудності спорів, визначення відповідача, належного повідомлення держави-агресора). Також спікер зауважив, що в 2023 році на розгляд господарських судів надійшла 321 справа такої категорії (у 2022 році – 64), а розглянута була 151 справа (у 2022 році – 21). У межах цих позовів до відшкодування було заявлено 211,4 млрд грн, задоволено – 203,3 млрд грн (96 %).

Доцентка кафедри теорії права та прав людини Українського католицького університету Надія Писаренко у своїй доповіді звернула увагу на Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (від 23 лютого 2023 року № 2923-IX). Зокрема, вона окреслила наслідки недотримання положень цього Закону.

Про проблемні аспекти існуючих процедур підтвердження права власності (адміністративної та судової) в контексті доступу до національного компенсаційного механізму розповіла національна консультантка Офісу Ради Європи, засновниця ГО «Поверни своє» Ольга Оніщук. Серед іншого, вона озвучила ідею запровадження спеціальної адміністративної процедури державної реєстрації права власності на нерухомість, яке виникло до 2013 року, без отримання підтвердження від відповідного БТІ. Таке підтвердження сьогодні є обов'язковим, що у випадках знищення архівів БТІ або втрати доступу до них, як наголошувалося, унеможливлює внесення інформації про право власності господарів зруйнованого внаслідок збройної агресії рф житла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в межах адміністративної процедури. Тому такі постраждалі, навіть за наявності паперових правовстановлюючих документів, мають звертатися до суду, щоб пройти процедуру верифікації права власності для отримання компенсації за руйнування. За словами Ольги Оніщук, спеціальна адміністративна процедура державної реєстрації може спростити доступ громадян до компенсації та зменшити навантаження на судову систему.

Модератором тематичної панелі «Ефективне виконання рішень Європейського суду з прав людини проти України» став секретар Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Андрій Рибачук.

«Від ефективного виконання Україною зобов’язань рішень ЄСПЛ залежить майбутнє країни. Україна є членом Ради Європи та прагне стати членом Європейського Союзу. Все це накладає певні зобов’язання, і одні з основних – дотримання прав людини та принципу верховенства права», – висловив думку суддя та нагадав, що однією з вимог РЄ є своєчасне виконання зобов’язань у соціальних спорах. На сьогодні ЄСПЛ вже розглянув декілька справ проти України, а саме: «Кайсин та інші проти України», «Жовнер проти України», «Юрій Миколайович Іванов проти України» та «Бурмич та інші проти України». Проте, на жаль, Україна й досі не виконала повною мірою зобов’язання щодо них.

Долучившись до обговорення, Павло Пушкар акцентував на тому, що однією з вимог Ради Європи є взаємне визнання та виконання судових рішень країнами – учасниками РЄ.

Під час виступу Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Маргарита Сокоренко пояснила, які зараз існують проблеми з виконанням Україною зобов’язань щодо рішень ЄСПЛ. Зокрема, у бюджеті недостатньо коштів для цих виплат. Також доповідачка звернула увагу на те, що Україна працює над усуненням системних структурних проблем, наслідком яких стають позови до ЄСПЛ у соціальних спорах.

Перший заступник Міністра соціальної політики України Дарія Марчак розповіла про тенденцію зростання кількості судових рішень, ухвалених на національному рівні, відповідно до яких призначаються великі виплати громадянам. Так, за її словами, на початок 2020 року обсяг заборгованості за рішеннями національних судів становив 62 млн грн, на початок 2023 року обсяг заборгованості тільки за пенсійними справами – 38, 5 млрд грн (станом на 1 листопада 2023 року – 60,5 млрд грн). Доповідачка також звернула увагу, зокрема, на розгляд судами соціальних спорів, законодавчі проблеми у сфері соціального захисту громадян, необхідність реструктуризації боргів.

Голова підкомітету з питань виконання рішень ЄСПЛ та альтернативних механізмів вирішення спорів Комітету ВРУ з питань правової політики Роман Бабій проаналізував питання стосовно виконання рішень Європейського суду з прав людини. Крім того, до обговорення теми четвертої сесії активно долучився суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Володимир Кравчук.

Захід організували Верховний Суд спільно з Українським католицьким університетом та відділом програм співробітництва Ради Європи в рамках проєктів «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду», «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні» і «HELP (Освіта в галузі прав людини для юристів) для України, в тому числі під час війни», Програмою підтримки ОБСЄ для України в рамках проєктів «Підтримка Верховного Суду та вищих судів у реалізації судової реформи та забезпеченні доступу до правосуддя в умовах війни» і «Гарантування дотримання прав людини при здійсненні правосуддя (Друга фаза)».

Фото — з сайту Верховного Суду