Місцевий суд помилково зменшив розмір заборгованості зі сплати аліментів на неповнолітніх дітей

Безпідставно застосувавши при вирішенні спору норми ч.2 ст. 197 Сімейного кодексу України (далі — СК України).

Торік у вересні суд першої інстанції частково задовольнив позов батька трьох дітей про зменшення заборгованості, яка виникла зі сплати аліментів.

Таке рішення місцевий суд обґрунтував тим, що заборгованість виникла у зв’язку з тяжкою хворобою позивача та іншою обставиною, що має істотне значення. Іншими словами, при вирішенні спору суд застосував вимоги ч.2 ст. 197  СК України.

Відповідачка оскаржила судове рішення до Рівненського апеляційного суду, просила його скасувати та ухвалити нове — про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погодився з вимогами апеляційної скарги відповідачки і скасував оскаржуване рішення, вважаючи його незаконним та необґрунтованим.

Суду відомо, що у сторін за час шлюбу народилося троє дітей. Після його розірвання відповідачка звернулася до суду з позовом про стягнення з позивача аліментів на дітей, які чоловік сплачував лиш частково, або не сплачував взагалі, внаслідок чого виникла значна заборгованість.

Аби її зменшити, позивач звернувся до місцевого суду з позовом про зменшення заборгованості, посилаючись на ч. 2 ст. 197 СК України, як підставу для задоволення позову.

Він зазначив, що двічі за цей період перебував на стаціонарному лікуванні, а також вказав на створення нової сім'ї на народження сина, що й стало причиною виникнення заборгованості.

Дійсно, норма ч.2 ст. 197 СК України вказує, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Свої роз’яснення надав і Пленум Верхового Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». У пункті 2 вказано, що суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за наявності передбачених статтею 197 СК України умов — повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Вирішуючи спір по суті, місцевий суд виходив з того, що обставини, вказані позивачем, мають істотне значення у розумінні ч.2 ст. 197 СК України і є підставою для зменшення заборгованості за аліментами.

З такою позицією суду попередньої інстанції не зміг погодитися Рівненський апеляційний суд, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази, за який саме період позивач із залежних від нього причини допустив заборгованість. Навпаки, у період несплати аліментів відсутні докази хвороби позивача, а народження сина відбулося вже після виникнення значної заборгованості.

Не підтвердив позивач і факту надання матеріальної допомоги відповідачці та їх дітям, про  що він зазначав у позові.

Судове рішення підлягає скасуванню ще й з тих підстав, що суд першої інстанції при прийнятті рішення врахував період непрацездатності позивача, який не збігається із періодом заборгованості, і яка, до речі, з моменту подання позову і до ухвалення оскаржуваного рішення, збільшилась без будь-яких причин.