Рівненський апеляційний суд відмовив позивачеві у задоволенні позову про звільнення від сплати заборгованості за аліментами

Оскільки чоловік не був позбавлений можливості сплачувати аліменти на сина або звернутися до суду для вирішення спору щодо їх зменшення.

Суд апеляційної інстанції переглянув апеляційну скаргу позивача, подану на рішення місцевого суду, яким йому відмовлено у задоволенні позову про звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Просив скасувати оскаржуване рішення, як незаконне та необґрунтоване, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Підставою для такого рішення, на думку апелянта, є значне погіршення здоров’я, перебування на стаціонарних лікуваннях та призначення йому ІІІ групи інвалідності.

Апеляційний суд відхилив апеляційну скаргу позивача, оскільки погодився з рішенням місцевого суду, який належним чином оцінив надані докази та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суду відомо, що сторони у справі у 2021 році розірвали шлюб. Суд стягнув з позивача на користь колишньої дружини аліменти на утримання їх неповнолітнього сина в розмірі ¼ частки всіх видів його заробітку й до досягнення повноліття.

Через значну заборгованість, що виникла за півтора року, позичав звернувся до суду.

Епікризи, долучені до матеріалів справи, підтверджують, що 53-річний позивач у 2022 році перебував не стаціонарному лікуванні.  

Відповідно до довідки та акта огляду медико-соціальної експертної комісії позивач у справі є інвалідом ІІІ групи, однак у висновку зазначається, що він може працювати за обраним фахом.

Частина  2 ст. 197 Сімейного кодексу України (далі — СК України) вказує, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Така норма відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у Постановах від 26 грудня 2019 року у справі № 219/6287/17 (№ 61-2278св18), від 18 січня 2018 року у справі № 706/136/16-ц, від 25 червня 2018 року у справі № 753/23672/16-ц.

Суд попередньої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності будь-яких передбачених ч. 2 ст. 197 СК України обставин, що мають істотне значення та могли б слугувати підставою для звільнення від сплати заборгованості з аліментів, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилання позивача на факти періодичного перебування на лікуванні, наявність встановленої в 2023 році інвалідності не є тими обставинами, що підтверджують суттєву зміну матеріального становища, що давало б підстави для задоволення його позовних вимог.

Позивач не був позбавлений можливості сплачувати аліменти в розмірі, встановленому судом, або  звернутися до суду для вирішення спору щодо зменшення їх розміру.

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з’ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а тому оскаржуване рішення скасуванню не підлягає.