Апеляційний суд відмовив заявникові у відкритті провадження у справі про встановлення факту, що має юридичне значення

Оскільки його вимога про встановлення факту виховання і утримання дитини без участі біологічного батька не є вимогою, яка підлягає розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень статей 293, 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України).

Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу представника заявника, подану на ухвалу місцевого суду, якою його довірителю відмовлено у відкритті провадження у справі.

В апеляційній скарзі заявник просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Із основних аргументів, які б мали переконати колегію суддів прийняти рішення на користь апелянта, його участь у бойових діях, що надасть синові його дружини від першого шлюбу можливість користуватися пільгами, отримати виплати в разі його загибелі, а також дасть змогу звернутися до відповідних органів із заявою про усиновлення дитини.

Апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційних вимог з наступних підстав.

Із матеріалів справи відомо, що на розгляді в місцевому суді перебуває справа дружини заявника про позбавлення колишнього чоловіка батьківських прав відносно їхнього неповнолітнього сина.  

У той же час заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту виховання та утримання дитини без участі батька.

Такий підхід не відповідає завданням цивільного судочинства і є недопустимим звернення до суду із заявою про встановлення певного факту з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі, яка, як зазначалося, перебуває на розгляді в цьому ж суді.

Якщо суд першої інстанції задоволить позов дружини заявника про позбавлення батьківських прав колишнього чоловіка щодо їхнього неповнолітнього сина, це не позбавить його права на усиновлення дитини.

Зауважимо, що порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у порядку окремого провадження, визначений статтями 293 та 315 ЦПК України.

При вирішенні питання про прийняття до розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов’язаний з’ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачається позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесений її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже закрито — закриває провадження в ній.

Як встановлено Верховним Судом у постанові Великої Палати від 22 вересня 2022 року в справі № 462/5368/16-ц, захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу.

Більше того, норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів.

Залишаючи оскаржувану ухвалу місцевого суду без змін, Рівненський апеляційний суд погодився з його позицією про те, що вимога заявника про встановлення факту виховання і утримання дитини без біологічного батька не є вимогою, яка підлягає розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень статей 293, 315 ЦПК України, а відмова у відкритті провадження є правомірною.