Рівненський апеляційний суд врахував небажання 5-річної дитини ночувати в батька

А також взяв до уваги результати психологічної діагностики неповнолітньої дівчинки, проведеної дитячим психологом, яка вказала на відчуття страху та образи в дитини на батька, відсутність підтримки та брак уваги з його боку, небажання залишатися на ніч з батьком та його співмешканкою, а також міцну прив’язаність до мами.  

Конфліктні та неприязні стосунки між колишнім подружжя привели їх до суду. Чоловік звернувся з позовом до матері їх доньки про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу у її вихованні, а згодом і відповідачка подала зустрічну заяву до колишнього чоловіка про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Суд першої інстанції первісний позов задоволив частково, зобов’язавши відповідачку не перешкоджати у спілкуванні батька з малолітньою дочкою та участі в її вихованні, а також визначив способи такої комунікації.

Зустрічний позов суд задоволив повністю, оскільки відповідач за зустрічним позовом не заперечував, щоб їх донька проживала з матір’ю.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду в частині задоволення первісного позову, представник відповідачки за первісним позовом оскаржив його до Рівненського апеляційного суду. Просив скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову та ухвалити в цій частині нове, задовольнивши первісний позов колишнього чоловіка лиш частково, визначивши запропоновані стороною оскарження способи участі батька у вихованні та спілкуванні з дочкою.

Рівненський апеляційний суд, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового розгляду, прийшов до висновку про її часткове задоволення.

Положення про рівність прав та обов’язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду її інтересам.

Згідно з інформацією дитячого психолога, яка провела психологічну діагностику п’ятирічної дівчинки без присутності батьків, дитина, перебуваючи в батька, спить з ним та його співмешканкою, що дівчинці не подобається і вона відчуває дискомфорт. Дитина має травматичний досвід, пов'язаний із вербальною агресією з боку батька до матері у її присутності, а тривалий розрив з мамою негативно впливає на її психоемоційний стан та сприяє підвищенню почуття тривоги у дитини.

Суд попередньої інстанції, визначаючи спосіб участі позивача у вихованні дитини та встановивши час перебування доньки у вихідні включно з ночівлею, не врахував вік дівчинки і її прив’язаність до мами, а також висновок дитячого психолога щодо її психоемоційного стану.

Окрім того, встановлення побачень батька з дитиною під час шкільних канікул протягом двох тижнів зимових та літніх канікул порушуватиме як права матері, так і права дитини, оскільки вони будуть розлучені протягом тривалого часу, зокрема й на весь час зимових канікул.

Доводи апеляційної скарги стосовно неправомірності визначення судом побачень у два будні дні щотижня з урахуванням позмінного графіка роботи батька, без визначення конкретних календарних днів, заслуговують на увагу, оскільки їх невизначеність лиш продовжить конфлікти між батьками.

Визначення способу участі дитини у вихованні та спілкуванні з дитиною відповідно до віку дитини відповідає висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 756/13187/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18, від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16, від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні дитини та спілкуванні з нею узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. В цьому спорі це небажання дитини залишатися ночувати в батька. І це врахувала колегія суддів при прийнятті рішення.

З огляду на зазначене вище, апеляційний суд скасував оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову, частково задовольнивши позовні вимоги позивача до колишньої дружини про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і визначенні способу у її вихованні та, зобов’язавши відповідачку не перешкоджати у спілкуванні батька з дочкою та за два дні до зустрічі узгоджувати її обставини, визначив такий порядок зустрічей батька з донькою, який не порушуватиме права сторін та самої дитини.

Суд апеляційної інстанції також роз’яснив сторонам, що визначений судами спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини не є перешкодою для підтримки зв’язків між ними в інших формах за погодженням батьків.