Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У своїй постанові Касаційний кримінальний суд у складі ВС вказав, що апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, перевірив висновки місцевого суду і визнав їх обґрунтованими та вмотивованими, навівши відповідні аргументи й підстави для прийняття такого рішення. Суд апеляційної інстанції дав належну оцінку доводам апеляційної скарги сторони захисту, навів достатні мотиви її відхилення.
За вироком Рівненського міського суду Рівненської у серпні 2022 року 24-річного жителя Рівненського району визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК (злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи), й засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
Обвинувачений 10 листопада 2020 року близько о 08:35 з метою вчинення стосовно малолітньої дій сексуального характеру, повідомив, що працює вчителем в одній із загальноосвітніх шкіл Рівного, завів неповнолітню до господарської будівлі теплиці, прилеглої до школи та, діючи умисно, усвідомлюючи, що потерпіла не досягла 14 років, скориставшись відсутністю інших осіб, які могли б перешкодити вчиненню злочину, використовуючи безпорадний стан дитини, яка внаслідок малолітства не могла усвідомлювати характер та значення вчинюваних щодо неї дій, висловив словесну погрозу про застосування пістолета, яку вона сприйняла як реальну й дійсну, таким чином подолавши її волю до опору, змушував до статевого акту і вчинив дії сексуального характеру.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 03 квітня 2023 року вирок місцевого суду стосовно засудженого залишив без змін.
Захисник обвинуваченого подав касаційну скаргу до Верховного Суду. Посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просив скасувати постановлені щодо підзахисного судові рішення та закрити кримінальне провадження стосовно нього.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор та представник потерпілої, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просили залишити скаргу без задоволення, а постановлені щодо обвинуваченого судові рішення без зміни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходив із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
З огляду на викладене Суд відхилив доводи касаційної скарги сторони захисту щодо оспорювання встановлених за результатами судового розгляду обставин з викладенням власної версії подій, оскільки вони по суті стосуються невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Не погодився Верховний Суд із твердженнями захисника про те, що апеляційний суд, залишаючи без задоволення його апеляційну скаргу, повторно не дослідив доказів, оскільки вважає, що такі доводи не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Так, не погоджуючись із вироком місцевого суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій наводив доводи щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які по суті є аналогічними викладеним в його касаційній скарзі. Крім того, в цій скарзі захисник просив повторно дослідити докази, а саме відеозаписи отримані з камер відеоспостереження, висновок судової молекулярно-генетичної експертизи, протокол пред’явлення особи для впізнання.
У судовому засіданні апеляційний суд частково задовольнив клопотання захисника та повторно дослідив висновки експертів з документами, що їм передували, а також протокол пред’явлення особи для впізнання.
За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції, повторно дослідивши наведені вище докази, погодився з оцінкою, наданою їм місцевим судом, стосовно їх допустимості, навівши відповідні мотиви у своєму рішенні.
Рівненський апеляційний суд визнав оспорювані захистом висновки експертів належними, допустимими й достовірними доказами.
Верховний Суд погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, вважаючи їх обґрунтованими, а доводи захисту про протилежне непереконливими.
Не погодився Верховний Суд з доводами захисту про призначення його підзахисному покарання, не врахування особи засудженого та обставин, що пом’якшують його покарання і не застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 К кримінального кодексу України.
_03_03.png)
