Колишній керівник Рівненського обласного ТЦК та СП вироку суду очікуватиме в Слідчому ізоляторі

Натомість до колишнього керівника Рівненського районного ТЦК та СП, врахувавши тяжкість інкримінованих йому злочинів, існуючі ризики, а також добровільне перерахування особистих коштів на потреби Збройних Сил України, Рівненський апеляційний суд застосував цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.  

Нагадаємо, колишнього обласного військкома Л. обвинувачують у застосуванні насильства до підлеглого, грабежі та набутті особою, уповноваженою на виконання функцій держави, активів, вартість яких перевищує її законні доходи (мова йде про 52 мільйони гривень), а колишнього районного військкома К. — у пособництві до застосування насильства щодо підлеглого, незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин у великих розмірах та схилянні до вживання психотропних речовин.

Їх обох можуть засудити до 12 років позбавлення волі. 

Обвинувальні акти у кримінальному провадженні уже скеровані до суду.

Обвинувачені під вартою перебувають від 28 липня 2023 року. Слідчий суддя місцевого суду у той день вперше задоволив клопотання слідчого ДБР про обрання обом військовикам запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, без визначення розміру застави, а також про відсторонення обвинувачених від займаних посад. Після збігу цього терміну суди першої та апеляційної інстанцій обирали обвинуваченим такий же запобіжний захід, відмовляючи захисникам затриманих у застосуванні запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою.

Сьогодні Рівненський апеляційний суд вкотре переглянув апеляційну скаргу захисника обвинувачених, який оскаржив ухвалу слідчого судді місцевого суду з вимогою її скасування та обрання його довірителям більш м’якого запобіжного заходу — цілодобового домашнього арешту. Серед аргументів для скасування — зникнення ризиків, які існували на стадії досудового розслідування, скерування обвинувальних актів до суду, а також внесення обвинуваченим К. особистих коштів на спеціальний благодійний рахунок на  потреби ЗСУ.  

Проти задоволення апеляційних скарг виступив прокурор, який наполягав на залишенні підозрюваних до вироку суду під вартою. Він також додав, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, не зникли. Зауважив, що колишні керівники обласного і районного ТЦК та СП підозрюються у вчиненні тяжких й особливо тяжких злочинів. Перебуваючи на свободі, на думку прокурора, вони зможуть незаконно  впливати на потерпілого, свідків чи інших учасників кримінального провадження, а також перешкоджати розслідуванню шляхом знищення, приховування чи спотворення доказів, важливих для прийняття об’єктивного й справедливого рішення, а також продовжити свою злочинну діяльність.

Рівненський апеляційний суд, зваживши думку усіх учасників судового розгляду, а також вивчивши зібрані у матеріалах справи докази, взявши до уваги ризики, передбачені ст. 177 КПК України, ухвалу слідчого судді місцевого суду про продовження  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, без визначення застави, колишньому обласному військкому залишив без змін, а апеляційну скаргу захисника — без задоволення.

Іншу позицію суд апеляційної інстанції обрав щодо колишнього районного військкома.

Апеляційну скаргу з відповідними доповненнями захисника в інтересах обвинуваченого К. задовольнив частково.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2024 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо К. скасував.

Клопотання прокурора про продовження щодо колишнього районного військкома запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнив частково.

Застосував до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю та виконанням низки процесуальних обов’язків. 

Приймаючи таке рішення, Рівненський апеляційний суд взяв до уваги позиції Європейського Суду з прав людини, які, згідно ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 Кримінального процесуального кодексу України, є частиною національного законодавства, щодо підходу до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою у ході судового розгляду, а також врахував  те, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Прокурор у ході судового розгляду не навів суду нових ризиків у розумінні ст. 177 КПК України, а також не зазначив обставин про те, що раніше існуючі ризики не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого К. під вартою.