Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
На військовослужбовців (зокрема звільнених з військової служби), а також членів їхніх сімей, які були забезпечені постійним житлом у межах норми (у тому числі шляхом отримання грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення), не можуть поширюватися гарантії, передбачені ст. 125 ЖК України, при їх виселенні з попередньо наданого на час проходження військової служби тимчасового житла (службового житла чи кімнати в гуртожитку). Це відповідає принципам справедливості, пропорційності й рівності всіх військовослужбовців, а також умовам реалізації обов’язку держави щодо забезпечення їх житлом.
Ризики, пов’язані з використанням грошової компенсації, отриманої військовослужбовцем, з порядком і умовами придбання житла, не можуть покладатися на ЗСУ, МОУ та державу загалом, яка належним чином виконала свої обов’язки перед відповідачами.
На це вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі за позовом Національного університету оборони України про виселення без надання іншого житлового приміщення.
У цій справі університет заявив позов до офіцера ЗСУ, який до 2008 року проходив військову службу в університеті (станом на час пред’явлення позову був звільнений у запас) і разом з дружиною – діючим офіцером ЗСУ та дітьми проживав у кімнаті гуртожитку, яка була надана їм у 2007 році. У грудні 2020 року відповідачі отримали від держави грошову компенсацію для отримання (придбання) житлового приміщення та були зняті з квартирного обліку в гарнізоні м. Києва на підставі ст. 40 ЖК України, але не звільнили займане жиле приміщення в гуртожитку, продовжували користуватися ним, посилаючись на те, що придбане ними житло недобудоване з не залежних від них причин, що унеможливлює користування ним, відповідно й виселення із займаного житла гуртожитку.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову.
КЦС ВС скасував попередні рішення, направив справу на новий розгляд до апеляційного суду, зробивши такі правові висновки.
З огляду на приписи ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положення Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом МОУ від 31 липня 2018 року № 380, держава в особі МОУ виконала свій обов’язок перед військовослужбовцем та членами його сім’ї щодо забезпечення житловим приміщенням шляхом виплати за їхньою згодою грошової компенсації за належне для отримання житло.
Виходячи з необхідності забезпечення загальнонаціональної та економічної безпеки і добробуту, ефективного витрачання матеріальних ресурсів, захисту прав військовослужбовців, які не забезпечені ані постійним, ані службовим житловим, а також принципів рівності, добросовісності та справедливості, КЦС ВС дійшов висновку, що на військовослужбовців (зокрема звільнених з військової служби), а також членів їхніх сімей, які були забезпечені постійним житлом у межах норми (у тому числі шляхом отримання грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення), не можуть поширюватися гарантії, передбачені ст. 125 ЖК України, при їх виселенні з попередньо наданого на час проходження військової служби тимчасового житла (службового житла чи кімнати в гуртожитку).
У такому випадку виключаються підстави для додаткового покладення на державу обов’язку з надання іншого житла при виселенні військовослужбовців з гуртожитку, оскільки відповідачі за їхньою згодою отримали грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення, цільове використання якої держава не контролює.
Наведене відповідає принципам справедливості, пропорційності та рівності всіх військовослужбовців, а також формує належні умови реалізації обов’язку держави щодо забезпечення житлом військовослужбовців.
Відповідачі спрямували грошову компенсацію за цільовим призначенням на придбання трикімнатної квартири, уклавши попередній договір купівлі-продажу квартири із забудовником, однак з незалежних як від держави, так і від відповідачів обставин житло добудовано вчасно не було. Ризики, пов’язані з використанням грошової компенсації, отриманої військовослужбовцем, з порядком і умовами придбання житла, не можуть покладатися на ЗСУ, МОУ та державу загалом, яка належним чином виконала свої обов’язки перед відповідачами.
Крім того, КЦС ВС узяв до уваги, що розпорядженням Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації 9 лютого 2023 року новозбудованому об’єкту, за квартиру в якому відповідачі сплатили кошти, присвоєно адресу.
Постанова Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 753/26541/21 (провадження № 61-16323св23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/117043550.
Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
За повідомленням прес-центру Верховного Суду
_03_03.png)
