Тітка незаконно утримує чотирирічну племінницю, батьки якої трагічно загинули в автомобільній аварії у липні 2022 року

Жінку, її матір та чоловіка оголошено в розшук. За цей час розшукувані не лише розірвали емоційний зв'язок між сестрами чотирьох та півтора років, але й здійснили відчуження житлового будинку, в якому до загибелі проживала молода родина, позбавивши малолітніх сестер, визнаних дітьми-сиротами, права на житло, яке відновлювали і ремонтували їх батьки.

Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційні скарги позивачки за первісним позовом та представника її чоловіка, поданих на рішення місцевого суду, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування рішення, встановлення опіки та призначення опікуна. В апеляційних скаргах вони зазначали, що виконком міської ради при призначенні опікункою бабусю батька дітей не дотримав порядку та процедури, які визначені законом. Просили скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову — відмовити.

Зауважимо, що суд першої інстанції задовольнив зустрічний позов позивачки за зустрічним позовом, яку рішенням виконавчого комітету міської ради призначено опікункою дітей її покійного сина, про відібрання малолітньої дитини. Рішення в частині відібрання дитини допущено до негайного виконання.

Така позиція місцевого суду мотивована тим, що відповідачка за зустрічним позовом незаконно утримує чотирирічну племінницю та чинить перешкоди для контролю з боку Органу опіки та піклування, а також побачень та спілкування сестер й опікунки з підопічною.

Рівненський апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційних скарг, вважаючи оскаржуване рішення законним і таким, що відповідає забезпеченню якнайкращих інтересів дітей-сиріт.

Суду апеляційної інстанції відомо, що після смерті подружжя в автомобільній аварії у липні 2022 року, залишилося двоє сестер трьох років та двох тижнів від народження, яким було надано статус дітей-сиріт.

До прийняття Органом опіки та піклування виконкому міської ради рішення про влаштування дітей до сімейних форм виховання, дівчаток було взято на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а бабусю по маминій лінії призначено тимчасовим представником дітей.

До Служби у справах дітей міськради із заявою про взяття на облік потенційних опікунів звернулася рідна тітка дівчаток по лінії матері та рідна бабуся дітей по батьковій лінії.

Заяви про встановлення опіки та призначення опікуна над дітьми обидві сторони подали й до міської ради.

Оскільки комісія з питань захисту прав дитини міської ради (далі — Комісія) не змогла вирішити спірне питання з приводу встановлення опіки над дітьми, засідання було призначено повторно, про що обох потенційних опікунок було повідомлено в письмовий спосіб.

На розгляд з’явилася лише бабуся, хоча у матеріалах справи містяться докази, які підтверджують, що обох претенденток було повідомлено заздалегідь і належним чином.

Комісія своїм рішенням встановила опіку над дітьми-сиротами та опікуном дітей призначила бабусю по батьковій лінії, взявши до уваги її особисті якості та здатність до виховання дітей, а також вважаючи, що вона зможе піклуватися про здоров’я онуків, їх фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечить одержання ними повної загальної освіти, представлятиме особисті немайнові і майнові права та інтереси малолітніх дітей.

Попри рішення Комісії, дитину опікунці відповідачі за зустрічним позовом не передали дотепер, а на розгляді в Рівненському апеляційному суді перебувають справи про розшук тітки дітей, її чоловіка та матері, у зв’язку з невиконанням судового рішення про передання малолітньої дитини опікунці.

Таким чином, тітка порушує закріплені у ст. 247 Сімейного кодексу України права дитини, над якою встановлено опіку, на проживання в сім’ї опікунки.

До того ж, як визначено п.36 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини № 866, рідні брати і сестри не можуть бути роз’єднані під час влаштування, що і було дотримано Органом опіки та піклування під час вирішення питання щодо встановлення опіки та призначення опікункою дітям-сиротам їх бабусю по лінії батька.

Апеляційний суд також з’ясував, що родина позивачки за первісним позовом, утримуючи в себе чотирирічну племінницю, жодним чином не підтримує контакту з молодшою сестрою, якою опікується баба по батьковій лінії, від спілкування ухиляється.

У таких чутливих правовідносинах необхідність сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх дітей між собою та з родиною опікунки повинні переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від таких зустрічей.

Окрім того, з моменту вирішення питання про встановлення опіки, позивачка за первісним позовом порушує встановлені норми законодавства та незаконно утримує дитину, тому висновок місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог опікунки про відібрання в тітки малолітньої дитини є правильним, а вимога апелянтів скасувати оскаржуване рішення — безпідставною.

Апеляційний суд не зміг взяти до уваги висновок дитячого психолога, яким підтверджується необхідність призначення саме тітки опікункою старшої дівчинки, оскільки законний представник дитини не надавала своєї згоди на проведення психологічної діагностики, а дитина через свій вік не могла її надати.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що передання малолітніх онуків під опіку їх баби є небезпечним для їх життя, здоров’я, морального виховання чи не відповідає їх інтересам.

Натомість суду відомо, що бабуся по лінії матері подарувала будинок, який відбудовувало й ремонтувало нині покійне подружжя, і котрий після смерті батьків повинен належати дітям-сиротам, доньці — відповідачці за зустрічним позовом, порушивши право онуків на житло.