Внутрішньо переміщена особа шляхом обману заволоділа грошовими коштами з державного бюджету

Неповідомлення (незазначення) відомостей про наявність нерухомого майна як спосіб отримання соціальних виплат (допомоги) є одним із різновидів обману, що характеризується документальною (письмовою) формою та проявляється через пасивну поведінку особи, котра не повідомляє обов’язкової за законом інформації.

Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду під час розгляду скарги сторони захисту.

У цій справі апеляційний суд скасував вирок місцевого суду та визнав внутрішньо переміщену особу винуватою і засудив за шахрайство (ч. 1 ст. 190 КК України), а саме за те, що для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, вона умисно не зазначила в заявах для призначення вказаного виду допомоги відомостей про наявність у її власності квартири в м. Харкові.

У касаційній скарзі захисник стверджував про незаконність засудження особи за ч. 1 ст. 190 КК України.

ККС ВС наголосив, що грошова допомога не призначається в разі, коли будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення / частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, АРК і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Винятком є житлові приміщення, які непридатні для проживання, що підтверджується актом технічного стану (п. 6 чинного на момент вчинення кримінального правопорушення Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 1 жовтня 2014 року № 505).

У зв’язку з набуттям у власність житлового приміщення в м. Харкові засуджена не мала права на отримання допомоги. Однак після придбання житла особа двічі звернулася до органу соціального захисту із заявами про продовження виплати їй допомоги та не повідомила про наявність у неї квартири, що виключало б продовження їй цих виплат.

Формуляри заяв містили в змісті графу «Інформація щодо наявності у будь-кого з членів сім’ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції». Однак засуджена під час їх заповнення надала негативну відповідь щодо наявності в неї відповідного житла. Наведене свідчить про те, що особа діяла з прямим умислом і шляхом обману заволоділа грошовими коштами з державного бюджету.

Водночас саме собою встановлення в Законі України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» механізму повернення органу соціального захисту надміру виплачених коштів не виключає притягнення особи до кримінальної відповідальності за шахрайство відповідно до ст. 190 КК України.

Постанова ККС ВС від 19 березня 2024 року у справі № 643/8436/18 (провадження № 51-3191км21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/117849540.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

За повідомленням прес-центру Верховного Суду