Стягнення аліментів на утримання дитини можливе лише з її батька

Рівненський апеляційний суд залишив без змін ухвалу місцевого суду про зупинення розгляду цивільної справи за первісним і зустрічним позовами сторін про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дітей до вирішення цивільного спору про встановлення батьківства.

На розгляді в суді першої інстанції перебуває справа за первісним позовом позивачки до відповідача про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, стягнення аліментів та стягнення утримання на дружину до досягнення дитиною трирічного віку, та за позовом позивача за зустрічним позовом до відповідачки за зустрічним позовом про визначення місця проживання дітей, звільнення від сплати та стягнення аліментів і зустрічним позовом позивачки до відповідача  про визначення місця проживання дітей.

Представник позивачки за первісним позовом подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішення у справі за позовом його клієнтки до відповідача про визнання батьківства.

Суд першої інстанції постановив ухвалу, якою задоволив клопотання про зупинення провадження, своє рішення мотивуючи тим, що при вирішенні зазначених вище позовних вимог позивачка має довести суду батьківство відповідача щодо дитини і ця обставина, що є підставою цих позовних вимог, є предметом дослідження в іншій цивільній справі про встановлення батьківства відповідача щодо дитини і рішення суду в цій частині безпосередньо впливає на вирішення спору.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, відповідач оскаржив її до Рівненського апеляційного суду та вказав на те, що обставини, які досліджуватимуться у справі за позовом  позивачки до нього про визнання батьківства жодним чином не впливають на вирішення цієї справи, предметом якої є стягнення пені за несплату аліментів та стягнення аліментів, стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та визначення їх місця проживання. Просив скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Колегія судів прийшла до висновку про відмову у задоволенні апеляційних вимог відповідача з наступних підстав.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, — до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

У постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що метою зупинення провадження у справі згідно з п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з’ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об’єктивна можливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає в тому, що рішення суду і іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Зупинення провадження у цій справі обумовлено об’єктивною неможливістю розгляду справи, оскільки у ній можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог, зокрема, чи є відповідач біологічним батьком дитини, чи ні, оскільки стягнення аліментів на її утримання можливе лише з батька дитини (ст.180  Сімейного кодексу України).

Надані позивачкою докази не дозволяють суду визначити походження дитини від відповідача та встановити наявність чи відсутність підстав для стягнення з нього аліментів, оскільки саме від вирішення справи про визнання батьківства залежить вирішення спору, в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та позивачки до досягнення дитиною трирічного віку.

У справі, що переглядається, запис про батька дитини вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України: за вказівкою матері, яка не перебуває у шлюбі з відповідачем.

Оскільки позивачка пред’явила позов про визнання батьківства до відповідача стосовно дитини відповідно до вимог ст. 128 СК України, то у вказаній справі відсутній спір про батьківство (ст.ст. 129, 136-138 СК України), який міг би перешкодити зупиненню провадження у справі про стягнення аліментів на утримання дитини.

Таким чином, до правовідносин, які виникли у спорі, не підлягають до застосування положення ч.2 ст. 252 ЦПК України щодо заборони зупинення провадження у справі про стягнення аліментів, зокрема, з підстави наявності спору про батьківство.

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції надав належну правову оцінку обставинам справи та встановив неможливість продовження розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом позивачки до відповідача про визнання батьківства.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 18 липня 2024 року у справі № 555/2414/21 (провадження № 22-ц/4815/861/24).