КЦС ВС вказав на умови та підстави одночасного задоволення вимог про припинення права на частку в майні та визнання права власності на неї

Для уникнення правової невизначеності судам доцільно одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні задовольняти й вимогу про визнання права власності на таку частку за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.

Такий висновок зробила Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, забезпечуючи єдність судової практики.

Позивачка просила суд припинити право іншого співвласника на частку у спільному майні в порядку ст. 365 ЦК України та визнати за нею право власності цю частку.

З огляду на неможливість спільного володіння і користування квартирою, наявність між сторонами неприязних відносин, забезпечення відповідача іншим житлом та враховуючи внесення позивачкою на депозитний рахунок суду вартості спірної частки квартири, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов.

Відповідач подав касаційну скаргу, в якій, зокрема, зазначав про неможливість поєднання в позові вимог про припинення права на частку та визнання права власності на неї.

ОП КЦС ВС залишила судові рішення без змін, зробивши такі правові висновки.

Мета поданого позову – набуття права власності на частку в нерухомому майні, яка є незначною та належить іншому співвласнику.

Стаття 365 ЦК України регулює правовідносини щодо припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Водночас реалізація співвласником свого суб’єктивного права, передбаченого зазначеною статтею (подання відповідного позову з доведенням обставин, передбачених ч. 1 ст. 365 ЦК України, внесення вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду), спрямована не лише на припинення правовідносин спільної власності (п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України), а й на набуття відповідного права за рахунок припинення права власності іншого співвласника, що передбачене п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України (визнання права).

Набуття позивачкою права власності на припинену частку відповідача у спільному майні в порядку ст. 365 ЦПК України відповідає визначеній у ч. 5 ст. 11 ЦК України підставі виникнення цивільних прав та обов’язків.

Крім того, визнання права застосовується не лише в разі наявності порушення такого права, а також у разі його невизнання чи оспорення, що узгоджується з ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України.

Право позивачки на набуття права власності на незначну частку відповідача у праві спільної власності на неподільну річ не визнається та оспорюється відповідачем. Зазначене, зокрема, і стало підставою для заявлення позовної вимоги про визнання права власності на належну відповідачеві частку.

Верховний Суд вказав, що вимога про визнання за позивачкою права власності на раніше належну відповідачу незначну частку у праві спільної власності на неподільне майно є тією вимогою, яка забезпечує досягнення мети поданого позову, а задоволення такої вимоги призводить до остаточного вирішення спору між сторонами.

ОП КЦС ВС зробила такі висновки про застосування норм права

За умови доведення наявності підстав, передбачених частинами 1 та 2 ст. 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.

Постанова Верховного Суду від 9 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21 (провадження № 61-18278сво23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/121570439.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

За повідомленням пресцентру Верховного Суду