Рівненський апеляційний суд позбавив 37-річну рівнянку батьківських прав щодо неповнолітньої доньки

Скасувавши оскаржуване позивачем рішення місцевого суду.

Місцевий суд заочним рішенням відмовив позивачеві, колишньому чоловікові відповідачки, у задоволенні позову про позбавлення її батьківських прав та попередив рівнянку про необхідність належного виконання обов’язків з виховання та утримання неповнолітньої доньки.

Таке рішення суд першої інстанції мотивував тим, що відповідачка хоч і поводить себе у суспільстві негативно, та це не вплинуло несприятливо на свідомість дитини, її  поведінку, а відтак відсутні виключні й надзвичайні обставини, які б свідчили про недобросовісність матері та її умисне ухилення від виконання батьківських обов’язків, які могли б слугувати підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо неповнолітньої доньки.

Не погодившись із такою позицією суду, позивач оскаржив його до Рівненського апеляційного суду. Увагу колегії суддів акцентував на тому, що позбавлення батьківських прав відповідачки не пов’язане з ухиленням від служби в українському війську, оскільки він за рішенням суду є опікуном над недієздатним братом, а тому має передбачені законом підстави для відстрочки від мобілізації.

Просив скасувати судове рішення та ухвалити нове — про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу позивача підтримав і його колишній тесть, який разом із сином виховує молодшого сина доньки, яка в судове засідання не з’явилася, попри вчасне надсилання повідомлень про дату, час та місце розгляду справи. Чоловік зауважив, що донька веде аморальний спосіб життя, місяцями не з’являється вдома, а після її появи з будинку зникають речі. Просив стати на бік колишнього зятя і позбавити відповідачку, яка нехтує материнськими обов’язками, батьківських прав.

Рівненський апеляційний суд, взявши до уваги обставини справи, пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали провадження, прийшов до висновку про  задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції.

Із матеріалів справи відомо, що після розлучення між сторонами дитина проживає з батьком, навчається в ліцеї і для неї створені всі умови для нормального розвитку й зростання.

З пояснень вчителів ліцею, саме позивач займається вихованням дівчинки, цікавиться її досягненнями і бере активну участь в організації позашкільних та позакласних заходів.

Суду також відомо, що в 2015 та 2016 роках відповідачка притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення дрібних крадіжок. А торік місцевий суд притягнув 37-річну рівнянку до адміністративної відповідальності та наклав на неї стягнення у виді попередження за ухилення від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов виховання та життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення).       

Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради рекомендувала Органу опіки і піклування надати висновок про доцільність позбавлення відповідачки прав стосовно неповнолітньої доньки, яка, зрештою, і сама не заперечувала проти позбавлення її матері батьківських прав, про що в матеріалах справи містяться її письмові пояснення.

Позивач пояснив суду, що колишня дружина впродовж 11 років свідомо ухиляється від виховання їхньої доньки та її забезпечення. А позбавлення відповідачки батьківських прав є необхідним для захисту прав та інтересів дитини як в даний час, так і в майбутньому.

Рівненський апеляційний суд роз’яснює, що підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України.

Тлумачення ч. 2 ч. 1 цієї статті Кодексу дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов’язків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Оцінивши обставини справи у взаємозв’язку із нормами закону, що регулює ці правовідносини, у також врахувавши ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та аналогічні рішення Європейського суду з прав людини, беручи до уваги поведінку позивачки, яка свідчить про небажання піклуватися про свою дочку, про свідоме нехтування своїми батьківськими обов’язками щодо неї, враховувавши думку самої дитини, яка не заперечує проти позбавлення матері прав щодо неї, позицію батька дитини, який повністю утримує та виховує її, апеляційний суд прийшов до переконання, що позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно доньки є необхідним, відповідає інтересам дитини та сприятиме їх найкращому захисту.  

Постанова Рівненського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 569/2141/23 (провадження № 22-ц/4815/924/24).