Місцевий суд частково задоволив позов про поділ майна, що знаходиться в спільній сумісній власності подружжя

Правомірно відмовивши позивачеві у задоволенні позовних вимог в частині визнання за ним права власності, в одній ідеальній частці, на об’єкт незавершеного будівництва та земельні ділянки, з виплатою відповідачці компенсації вартості її частки у спільному майні подружжя.

Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу, подану представником позивача на рішення місцевого суду, яким частково задоволено позов про поділ майна, що знаходиться в спільній сумісній власності подружжя. Просив скасувати оскаржуване рішення суду й ухвалити нове, яким у порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за його довірителем право власності в одній ідеальній частці на житловий будинок з підсобними приміщеннями, земельні ділянки й бортовий вантажний автомобіль, а за відповідачкою — напівпричеп і легковий автомобіль, та зарахувати належну позивачеві грошову компенсацію за частку відчуженого спільного сумісного рухомого майна — двох фургонів — у рахунок компенсації її частки в спільному майні подружжя та додатково визначити на її користь грошову компенсацію її частки в спільному майні подружжя.

Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні апеляційної скарги та залишив оскаржуване рішення суду попередньої інстанції без змін, зважаючи на такі обставини.  

Із матеріалів справи відомо, що сторони перебували у шлюбі, після розірвання якого виник спір про поділ майна, що знаходиться в спільній сумісній власності подружжя.

Серед майна — придбаний позивачем житловий будинок та земельна ділянка під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельні ділянки для ведення особистого селянського.

Відомо, що сторони згідно з робочим проєктом проводили реконструкцію спірного житлового будинку, однак позивач не надав суду документів про введення реконструйованого будинку в експлуатацію та реєстрацію права власності на нього.

У ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України зазначається, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком у юридичному розумінні, об’єкт незавершеного будівництв є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов  може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Суд встановив, що після розірвання шлюбу сторони визначили порядок користування транспортними засобами.

Також відомо, що сторони за їх спільною домовленістю після розірвання шлюбу відчужили три транспортні засоби: два — позивач та один — відповідачка.

Позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів позивач не заявляв.

Місцевий суд, з’ясувавши обсяг спільного сумісного майна подружжя, встановлений сторонами порядок користування майном, зробив обґрунтований висновок про поділ майна подружжя шляхом виділення у власність позивача та відповідачки транспортні засоби, які фактично перебувають у їх користуванні.

Стосовно інших позовних вимог позивача апеляційний суд зазначає наступне.

У спорі, що переглянув суд апеляційної інстанції, відповідачка не надавала згоди на позбавлення її частки у праві власності на будинок та земельні ділянки, а позивач, з метою гарантування виплати компенсації, не вніс відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За встановлених обставин, місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання за ним права власності, в одній ідеальній частці, на об’єкт незавершеного будівництва — житловий будинок та земельні ділянки, з виплатою відповідачці компенсації вартості її частки у спільному майні подружжя.

Інших доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особа, яка подала апеляційну скаргу, не надала. Доводи апеляційної скарги апеляційний суд оцінив критично, оскільки вони зводяться до незгоди з висновками місцевого суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.  

 Постанова Рівненського апеляційного суду від 06 березня 2025 року у справі № 569/19566/22 (провадження № 22-ц/4815/375/25).