Працівники апарату апеляційного суду дізналися більше про особливості комунікації з людьми з інвалідністю

У ході вебінару, організованого Національною школою суддів України, керівниця апарату Рівненського апеляційного суду Леся Хилевич, її заступниця і заступник — Ірина Бойчук та Ігор Шевчук, головні спеціалісти Ірина Матвійчук та Павло Іванюк, секретарі судового засідання Сергій Кондратюк та Інна Хлуд опанували концепцію інклюзії та шляхи до безбар’єрності суду.

Не «неповносправні/інваліди», а «люди з інвалідністю», не «прикутий до інвалідного візка, візочник», а «користувач візка; той, що користується візком», не «розумово відсталий, з розумовими відхиленнями, загальмований, ненормальний, дебіт, імбецил», а «людина з психічними/інтелектуальними порушеннями», не «каліка, недієздатний, немічний», а «людина з інвалідністю», не «психічно хворий, божевільний», а «особа з розумовими, психічними порушеннями», не «глухонімий», а «людина з порушеннями слуху, спілкується жестовою мовою», не «незрячий», а «особа з порушеннями зору».

Про ці та інші поняття й особливості поведінки під час комунікації з людьми з інвалідністю, з людьми із психічними розладами, затримкою розвитку, порушеннями мовлення та людьми з гіперкінезами, про психологічні причини та шляхи подолання агресивності в професійному середовищі, а також про переваги співпраці суду зі службою психологічної підтримки слухачам розповіли психолог відділу соціально-гуманітарної роботи та психологічного забезпечення центру забезпечення діяльності Головного управління ДСНС України у Полтавській області Тетяна Ватульова й керівник апарату Кременчуцького районного суду Полтавської області  Ольга Демиденко.

Василь Сметана, суддя, голова Горохівського районного суду Волинської області, презентував лекцію про людей з інвалідністю, розповів про їх правовий статус, порадив як належно комунікувати з людьми з вадами слуху, зору, мовлення, а також з людьми, які користуються колісним кріслом.

            Отже, про основні правила комунікації ми повинні запам’ятати наступне:

Запитуйте, перш ніж допомогти

Те, що хтось має інвалідність або порушення, не означає, що вона або він потребує допомоги.

За звичайних обставин люди з інвалідністю, як правило, можуть прекрасно пересуватися. Дорослі з інвалідністю хочуть, щоб їх сприймали як дорослих, незалежних людей. Пропонуйте допомогу тільки якщо людина має в ній потребу. Людина з інвалідністю швидше за все повідомить, коли їй буде потрібна допомога. І якщо ви дійсно хочете допомогти, запитайте як, перш ніж діяти.

Будьте обережні щодо фізичного контакту

Положення тіла деяких людей з порушеннями залежить від стану і положення їхніх рук. Захоплення рук, навіть якщо ваш намір полягає в тому, щоб допомогти, може порушити їхню рівновагу.

Уникайте поплескування людини по голові або дотиків до її інвалідного візка, тростини. Люди з інвалідністю вважають свої реабілітаційні пристосування частиною свого особистого простору.

Думайте, перш ніж говорити

Завжди говоріть безпосередньо з людиною з інвалідністю, а не з її супровідником, помічником або перекладачем жестової мови. Невелика бесіда з людиною з інвалідністю — це чудово, тільки говоріть з нею так, як ви б спілкувалися з будь-якою іншою людиною. Поважайте її приватне життя. Якщо ви питаєте людину про її недугу, вона може відчути, що вам більше цікаві її обмеження, ніж її особистість.

Не робіть припущень

Самі люди з інвалідністю — найкращі судді щодо того, що вони можуть або не можуть робити.

Відповідайте на прохання люб’язно