Апеляційний суд повернув матеріали справ до Рівненської митниці для додаткових перевірок

Та скасував обидві постанови суду попередньої інстанції, якими агентку з митного оформлення визнано винною у порушенні митних правил за ч. 1 ст. 472 Митного кодексу України (далі у тексті — МК України) та стягнуто з неї штраф у розмірі 100 відсотків вартості товарів, безпосередніх предметів порушення митних правил, а це — понад 170 тисяч гривень.  

Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційні скарги, подані на постанови суду першої інстанції, якими апелянтку, агентку з митного оформлення, визнано винною у порушенні митних правил та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Апелянтка просила скасувати оскаржувані постанови, а провадження у справах закрити, у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 472 МК України.

Перевіривши матеріали справ та доводи апеляційних скарг, заслухавши учасників судових розглядів, апеляційний суд прийшов до висновку про їх часткове задоволення, зважаючи на такі обставини.

Суду відомо, що апелянтка, яка є фізичною особою-підприємцем, на виконання договорів доручень про надання послуг з митного оформлення вантажів замовника на підставі наданих ним документів, укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю (далі у тексті — ТзОВ), подала до Рівненської митниці в електронному варіанті митні декларації для митного оформлення.

Під час перевірки митний орган виявив у переміщених товарах не задекларовані у митних деклараціях товари, тому склав на агентку адміністративні проколи за ч. 1 ст. 472 МК України, інкримінуючи їй те, що вона не заявила за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, кількість тощо) про перераховані вище товари, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України та скерував їх для розгляду до місцевого суду.

Апеляційний суд встановив, що обсяг повноважень декларантки за згаданими вище договорами дорученнями обмежувався завданням задекларувати товари за певним переліком, які були зазначені у товаросупровідних документах.

Разом з цим, ні умовами договорів, ні чинним митним законодавством України не встановлено обов’язку декларанта здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах.

Таким чином, апелянтка, як агент з митного оформлення, під час декларування товарів до митних декларацій внесла відомості щодо опису товару, які були в наявності та були вказані в комерційних документах, отриманих від ТзОВ — одержувача товарів. Тобто було додержано порядок декларування, визначений Митним кодексом України й Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа.

Доказів того, що агентка умисно учинила дії, що призвели до незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про наявність товарів, у матеріалах справ відсутні.

При цьому, ТзОВ не виконало умови договорів доручень та не забезпечило агентку з митного оформлення повними і належними пакетами товаросупровідних документів, що й призвело до неналежного декларування товарів.

Згідно з роз’ясненнями Держмитслужби № 08-2/20-02/10/7699 від 22.12.2022 року, у разі виявлення факту переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема, з поданням до митного органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, розглядаються питання наявності ознак правопорушення митних правил, передбаченого ст. 483 МК України.

Також встановлено, що в матеріалах справи наявні висновки спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України, які не можуть бути належними і допустимими доказами, оскільки в них не зазначено, що експерти обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві висновки, і що такі висновки підготовлені для подання до суду (рішення Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року № 522/1029/18).

Рівненський апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про винуватість агентки з розмитнення є передчасними, оскільки на час прийняття рішення були відсутні достатні дані, необхідні для здійснення провадження у справах про порушення митних правил, як і відсутні такі дані й на час апеляційних розглядів.

Зважаючи на такі обставини і неможливість усунути згадані вище недоліки при розгляді апеляційним судом, ухвалено рішення про повернення справ Рівненській митниці для проведення необхідних процесуальних дій, передбачених ст. 508 МК України. Це дозволить дослідити вказані обставини, оскільки їх результати можуть вплинути на висновок щодо наявності чи відсутності в діях апелянтки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 472 МК України.