Рівненський апеляційний суд ухвалив рішення про витребування спірних земельних ділянок у власність територіальної громади

Визнавши недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі у тексті — ТОВ).

Колегія суддів переглянула апеляційну скаргу керівника окружної прокуратури, подану на рішення місцевого суду, яким відмовлено у задоволенні позову в інтересах держави, поданого до міської ради, ТОВ та фізичної особи про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування земельної ділянки.

Позивач просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове — про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Із матеріалів справи відомо, що відповідно до рішення міської ради продано ТОВ у власність шляхом викупу земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,7106 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості, які належать покупцеві. Між органом самоврядування та ТОВ було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, площа якої в 14,6 разів більша від площі згаданого майна, що не відповідає принципам законності та раціонального використання земель територіальної громади.

Упродовж місяця після здійснення правочину ТОВ здійснив поділ земельної ділянки на дві, й меншу з них, площею 0, 1972 га, відчужив фізичній особі.

Недобросовісність ТОВ, яке набуло спірну земельну ділянку фактично не для обслуговування належного йому на праві власності нерухомого майна, а для наступного поділу та відчуження з уникненням процедури земельних торгів, стало підставою для звернення окружної прокуратури до суду з позовом в інтересах держави.

ТОВ, як власник нерухомого майна, має правомірне очікування та законний інтерес щодо можливості отримання відповідно до чинного законодавства земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування власного майна, що надавало б можливість їм володіти. Водночас відповідач ініціював набуття права користування спірною земельною ділянкою, що в рази більша площі нерухомого майна, яке на ній розміщене, для цілей, не пов’язаних із користуванням таким майном, оскільки частину земельної ділянки відразу було відчужено фізичній особі. Тобто в цьому випадку не може йтися про наявність правомірного та легітимного права і, відповідно, «правомірного очікування/законного сподівання» щодо його реалізації.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України (далі у тексті — ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади АР Крим або органом державного самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 903/857/18 та від 20 серпня 2019 року у справі № 911/714/18.

Також у постанові Верховного Суду  від  14 січня  2020  року  у  справі  № 910/21404/17 вказано, що підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який надав цей акт, і водночас порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Оскільки набуття права на земельну ділянку в розмірах, що значно перевищують площу належного ТОВ нерухомого майна передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України, рішення міської ради є неправомірним.

Така ж позиція висловлена Верховним Судом у постанові Великої Палати від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19.

Зважаючи на те, що спірний договір-купівлі продажу земельної ділянки укладений між сторонами без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, колегія суддів, зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 228 ЦК України, постановила визнати його недійсним.

Рішення міської ради про продаж земельної ділянки вже було реалізоване та вичерпало дію укладенням відповідного договору купівлі-продажу земельної ділянки.

З огляду на зазначене, оспорювання вказаного рішення органу державного самоврядування не призведе до захисту інтересів держави і повернення земельної ділянки територіальній громаді. Тому в задоволенні цих вимог апеляційний суд відмовив.

Для ефективного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах Рівненський апеляційний суд ухвалив рішення про витребування у відповідачів утворені після поділу земельні ділянки у власність громади.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 17 липня 2025 року у справі № 572/2634/22 (провадження № 22-ц/4815/868/25).