Чинне законодавство України не передбачає можливості уникнути призову за мобілізацією на підставі релігійних переконань

Рівненський апеляційний суд залишив без змін ухвалу слідчого судді місцевого суду, якою задоволено клопотання слідчого та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави жителю Львівської області, якого орган досудового розслідування підозрює у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України (самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану). У разі доведеності вини підозрюваного, який є служителем релігійного об’єднання «Свідки Єгови в Україні», йому загрожує покарання — від п’яти до десяти років позбавлення волі.  апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді місцевого суду до Рівненського апеляційного суду звернулася захисниця 43-річного підозрюваного, просила її скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання слідчого про обрання її підзахисному найсуворішого запобіжного заходу. В разі залишення запобіжного заходу без змін — застосувати альтернативний запобіжний захід — заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (60 560 гривень).

Захисниця вказала, що її підзахисний є служителем релігійного об’єднання «Свідки Єгови в Україні» і його переконання не дозволяють брати до рук зброю. Він законослухняний громадянин, який ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності не притягався, а тому його перебування під вартою є безпідставним.

Позицію захисниці підтримав підозрюваний і додав, що готовий проходити альтернативну службу, але не під керівництвом військових. Зауважив, що навіть готування їжі для них чи праця на оборонних об’єктах є механізмом для вбивства. Повертатися до військової частини і захищати державу від російської агресії наміру не має, але просить не утримувати його в Слідчому ізоляторі, оскільки чинити тиск на свідків у кримінальному провадженні не буде, залишати територію України також не збирається.

Проти задоволення апеляційної скарги виступив прокурор, вказавши на постанову Об’єднаної Палати ККС ВС від 27 жовтня 2025 року у справі № 573/838/24 (провадження № 51-603кмо25), у якій зазначається, що українське суспільство змушене захищатися від військового нападу сусідньої держави. Військові дії агресора мають широкомасштабний характер й охопили майже всі області України. У такій ситуації загальну військову мобілізацію оголошено з легітимною метою оборони від агресії, яка загрожує існуванню нації. Захист нації та життя її людей може розглядатися як легітимний інтерес у громадській безпеці для захисту прав і свобод інших людей, включно й цивільних осіб. Якщо існування України поставлено під загрозу, то держава повинна вжити всіх можливих заходів для самозбереження (у тому числі мобілізації військовозобов’язаних). Така легітимна мета дозволяє державі впроваджувати пропорційні обмеження, у тому числі виключати можливість відмови від військової служби з міркувань, зумовлених певними переконаннями.

Прокурор зауважив, що підозрюваний — безробітний, після мобілізації самовільно залишив територію військової частини, вчинивши тяжкий злочин, за який законодавцем передбачене покарання у виді позбавлення волі від  п’яти до десяти років. А тому не зменшилися ризики переховування від правосуддя та залишення території нашої держави. Просив оскаржену стороною захисту ухвалу залишити без змін.

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників судового розгляду, залишив ухвалу слідчого судді суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу захисниці підозрюваного — без задоволення.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції, крім того, взяв до уваги згаданий вище висновок Об’єднаної Палати ККС ВС, у якому зазначається, що законодавець чітко відрізняє два види військової служби: строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації. Якщо в разі призову на строкову військову службу для сумлінного відмовника доступна можливість замінити таку службу альтернативною відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», то в разі призову під час мобілізації закон не передбачає такої можливості й, відповідно, процедури заміни. Неможливість для військовозобов’язаного відмовитися від призову під час мобілізації є свідомим й послідовним вибором законодавця, а неможливість відмовитися від військової служби на підставі переконань також має легітимну мету в ситуації, в якій перебуває держава.

Діятиме ухвала Рівненського апеляційного суду ­до 02 січня 2026 року.