ОСББ неправомірно нарахувало мешканці заборгованість за житлово-комунальну послугу, яку вона не отримувала

Рівненський апеляційний суд зобов’язав відповідача за зустрічним позовом (ОСББ) звільнити позивачку, яка тривалий час перебувала за кордоном, від неіснуючої заборгованості, що є ефективним способом захисту та призведе до відновлення її порушених прав.

Суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого суду, яке в апеляційному порядку оскаржили обидві сторони через відмову у задоволенні і первісного, і зустрічного позовів за безпідставністю позовних вимог.

Сторони у справі просили скасувати оскаржуване судове рішення у частині відмови у задоволенні їх позовів, та в цій частині ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а в частині відмови у задоволенні позову опонента — залишити без змін.

Колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги позивачки за зустрічним позовом та відхилення апеляційних вимог ОСББ із наступних міркувань.

Суду відомо, що позивачка за зустрічним позовом є одноосібною власницею квартири у багатоквартирному будинку, власники якого утворили ОСББ (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) для сприяння використання їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

ОСББ здійснює розподіл обсягів спожитої води між індивідуальними споживачами відповідно до положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», стаття 9 якого вказує, що комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку  відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Суд встановив, що кожен співвласник має індивідуальний вузол розподільчого обліку (лічильник), а будинок обладнаний комерційним вузлом обліку.

Позивачці за зустрічним позовом за спірний період виставлялись квитанції на оплату послуг з водопостачання та водовідведення, які вона частково сплачувала.

Спір між сторонами виник з приводу проведення оплати за надані позивачці послуги з водопостачання та водовідведення виник у частині нарахувань за певний період нібито спожитої холодної води та її водовідведення, оскільки її щомісячна заборгованість не співпадає з розмірами внесених на її рахунок внесків.

Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів внесення позивачкою чи уповноваженими нею особами відомостей про споживання холодної води до наданої позивачем за первісним позовом у відомості-таблиці, як і будь-яких доказів самостійного повідомлення нею чи визнання споживання холодної води у такому обсязі, суду не надано.

Заперечуючи проти нарахування заборгованості та заявляючи вимогу про звільнення від неї, позивачка за зустрічним позовом вказувала, в тому числі й в апеляційній скарзі, на те, що індивідуальний лічильник обліку холодного водопостачання її квартири у спірний  період повірений не був, його повірку вона здійснила пізніше.

Доказів додержання процедури опломбування, фіксації початкових показань лічильника обліку холодної води у квартирі позивачки та прийняття його на абонентський облік ОСББ, яким здійснюється розподіл між споживачами обсягів комунальної послуги з водопостачання, що надається комунальним підприємством до вказаного будинку, суду не надано.

З огляду на такі обставини, у судової інстанції відсутні підстави для врахування наведених у квитанціях ОСББ за спірний період, що направлялися позивачці за зустрічним позовом, обсягів споживання холодного водопостачання та, відповідно, нарахованих сум на оплату такого споживання, оскільки при їх нарахуванні використовувалися показники вузла розподільчого обліку холодної води, прийняття якого відповідно до вимог законодавства на абонентський облік позивач за первісним позовом не довів.

Вимоги зустрічного позову про звільнення від заборгованості зі сплати за водопостачання та водовідведення обґрунтовуються положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з якими споживач має право, крім іншого, на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості, а також на несплатну вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до договорів про надання комунальних послуг.

Право на несплату вартості комунальних послуг водопостачання та водовідведення у разі їх невикористання мають споживачі за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні понад 30 календарних днів лише щодо об’єктів, у яких відсутні прилади обліку, за одночасної урегульованості такого питання у договорі про надання комунальних послуг.

Апелянтка стверджує, що у спірний період не споживала обсяг води, зазначений у квитанції, оскільки перебувала за кордоном і це підтверджується відмітками про перетин українського кордону у закордонному паспорті.

У матеріалах справи містяться показання свідків, мешканців багатоквартирного будинку, які підтвердили, що позивачка у спірний період не перебувала в Україні, а її чоловік-військовослужбовець перебуває у лавах ЗСУ. Крім того, з їх показань відомо, що за час відсутності позивачки були пошкоджені дверцята шафи лічильника, яка знаходиться не в квартирі, а в приміщеннях загального користування. Про цю подію було повідомлено голову правління ОСББ, який відмовився створити щодо цієї події комісію для з’ясування усіх обставин інциденту.

Згідно з положеннями Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від  22.11.2018 року № 315 (у редакції наказу від 28.12.2021 № 358), підставою для неврахування показників лічильника є встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розукомплектування, у тому числі порушення цілісності пломб тощо).   

Суду, крім того, відомо, що жодних пошкоджень трубопроводу у квартирі позивачки за зустрічним позовом не було, а неправомірне нарахування ОСББ комунальної послуги водопостачання та водовідведення в розмірі, який споживає в середньому весь будинок за 2,5 місяці, було предметом розгляду Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг і районної військової адміністрації.

Суд також звернув увагу на те, що показники загального будинкового лічильника суперечать відомостям показників лічильників, поданих жителями за спірний період.

Безпідставне нарахування відповідачем заборгованості за житлово-комунальну послугу, яку позивачка фактично не споживала та не могла спожити, суперечить меті створення та діяльності ОСББ за ч. 1 ст. 4 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», є незаконним та порушує права позивачки як співвласника будинку та члена ОСББ.

З огляду на зазначені вище обставини, апеляційний суд визнав обґрунтованими вимоги зустрічної позовної заяви. З тих самих міркувань у суду відсутні підстави для врахування наведених у квитанціях ОСББ за спірний період, що направлялись позивачці, обсягів споживання й нарахованих сум на оплату за холодну воду та водовідведення, оскільки при їх нарахуванні використовувалися показники лічильника квартири позивачки, прийняття якого відповідно до вимого чинного законодавства на абонентський облік позивач за первісним позовом не довів.

Постанова Рівненського апеляційного суді від 14 жовтня 2025 року у справі № 565/938/24 (провадження № 22-ц-4815/1054/25).