Рівненський апеляційний суд скасував додаткове рішення місцевого суду

Яким неправомірно, з порушеннями норми процесуального права, стягнуто з відповідача на користь позивачки судові витрати на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції переглянув апеляційну скаргу, подану захисником відповідача на додаткове рішення місцевого суду, яким з його довірителя стягнуто на користь позивачки судові витрати на професійну правничу допомогу у справі за її позовом до відповідача про визначення розміру й стягнення аліментів для дітей та для утримання дружини.

Апелянт просив скасувати оскаржене додаткове рішення суду й ухвалити нове — про відмову у задоволенні заяви про його ухвалення у справі.

Колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги захисника відповідача з таких міркувань.

Суду відомо, що місцевий суд частково задоволив позов, поданий позивачкою до відповідача, та стягнув з нього на її користь аліменти на утримання дітей та аліменти на утримання позивачки до досягнення молодшою дитиною трирічного віку.

Представниця позивача подала до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу.

Місцевий суд ухвалив додаткове рішення, яким частково задоволив заяву сторони захисту.

З такою позицією суду попередньої інстанції апеляційний суд погодитися не зміг.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі у тексті — ЦПК України)).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21 липня 2025 року у справі № 909/399/24 (провадження № 12-37гс25) вказала:

«- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі у тексті — ГПК України) кореспондується з її обов’язками: по-перше, зазначити попередній  (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв’язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду;

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою — до закінчення судових дебатів (постанова КГС ВС від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21 та від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15ц)».

Як вбачається із матеріалів справи, сторона позивача у позовній заяві зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона очікує понести у зв’язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору.

Однак сторона позивача не виконала передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України обов’язку подання до закінчення судових дебатів заяви про стягнення витрат на правову допомогу на підставі доказів, які будуть нею подані впродовж п’яти днів після ухвалення рішення суду.

Оскільки суд попередньої інстанції порушив норми процесуального права, Рівненський апеляційний суд скасував оскаржену захисником відповідача додаткову ухвалу місцевого суду та ухвалив нове рішення — про відмову у задоволенні заяви представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, з ініційованій позивачкою.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 949/328/25 (провадження № 22-ц/4815/1396/25).