Убивця 36-річного рівнянина, тіло якого впакував у валізу та викинув на смітник, переконував суд, що оборонявся

Рівненський апеляційний суд переглянув оскаржений стороною захисту вирок місцевого суду, яким 36-річного жителя Рівного визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство), та призначив йому покарання у виді 10 років позбавлення волі. Які апеляційні вимоги озвучив захисник обвинуваченого та яке рішення ухвалила колегія суддів — читайте в матеріалі.

26 березня 2022 року рівнянка звернулася до поліції із заявою про зникнення батька. Майже одночасно до правоохоронців надійшла інформація про те, що на полігоні-сміттєзвалищі в селі Бармаки, що поруч із обласним центром, у валізі виявлено тіло чоловіка з ознаками насильницької смерті.

Як з’ясувалося згодом —  то був 36-річний батько заявниці.

Орган досудового розслідування розпочав пошуки вбивці і встановив, що трагічна подія сталася ввечері 20 березня в одній із висоток на вулиці Академіка Грушевськогов в Рівному, у квартирі батька обвинуваченого.

Під час розпивання спиртних напоїв, Дмитро П., усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку вчинюваних ним дій, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно завдав 36-річному гостю не менше чотирьох колото-різаних поранень шиї, які призвели до масивної крововтрати та смерті потерпілого.

Після цього нападник затягнув тіло покійника до ванни, роздягнув, загорнув у туристичну палатку та, впакувавши у валізу, викинув на смітник. Трохи менше ніж за тиждень покійника у валізі виявили на сміттєзвалищі неподалік Рівного.

2 липня 2025 року місцевий суд проголосив вирок у цьому кримінальному провадженні, визнавши Дмитра П. винним у вчиненні умисного вбивства, та призначив йому покарання у виді позбавлення на 10 років. Також суд першої інстанції частково задоволив цивільний позов дружини покійного та стягнув із обвинуваченого на її користь моральну шкоду — пів мільйона гривень.

Не погоджуючись із вироком, захисник обвинуваченого оскаржив його до Рівненського апеляційного суду. Просив скасувати та перекваліфікувати дії підзахисного з ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України на ст. 118 цього Кодексу (умисне вбивство при перевищені меж необхідної оборони) й призначити покарання, не пов’язане з реальним позбавленням волі.

Як і в суді першої інстанції, так і в Рівненському апеляційному суді, Дмитро П. вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав повністю, заперечував свої умисні дії та стверджував, що змушений був захищатися та здійснював самооборону, оскільки саме його гість перший накинувся на нього з ножем, бо він буцімто відмовлявся розпивати з ним спиртні напої.

Обвинувачений підтримав апеляційну скаргу захисника й просив перекваліфікувати його дії та звільнити його з місця позбавлення волі.

Проти задоволення апеляційної скарги захисника виступив прокурор, представник потерпілої та донька покійного, яка також визнана потерпілою у цьому кримінальному провадженні. Просили залишити оскаржений вирок суду без змін, як законний та обґрунтований, і відхилити апеляційні вимоги сторони захисту.

Прокурор вказав, що обвинувачений так і не пояснив, чому після нанесення  потерпілому смертельних ножових поранень не викликав медичну допомогу та працівників поліції для фіксації події, для чого переміщав покійника по квартирі, роздягнув  та викинув у валізі на смітник.

Сторона обвинувачення вважає, що твердження обвинуваченого про самооборону потрібно розцінювати як спосіб захисту, спрямований на уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину. Більше того, будучи вільним у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, сторона захисту не надала суду жодних доказів на підтвердження доводів обвинуваченого.

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ постановив рішення про залишення оскарженого захисником обвинуваченого вироку місцевого суду без змін, а апеляційної скарги — без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду впродовж трьох місяців від дня її проголошення, та у такий же строк обвинуваченим із дня отримання ним копії судового рішення.