Вирок щодо матері,  чия дитина випала з вікна шостого поверху,  залишено без змін.

Рівненський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу 24-річної костопільчанки,  визнаної судом першої інстанції винною у злісному невиконанні нею встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною,  що спричинило тяжкі наслідки (ст. 166 КК України).

Відповідно до обставин даного кримінального правопорушення,  подія якого мала місце у вересні 2025 року в м. Костопіль Рівненського району Рівненської області,  громадянка Ч.,  продовжуючи свої систематичні дії щодо залишення малолітньої доньки Ч., 2022 року народження, за місцем проживання на тривалий час без належного нагляду, обмежуючи в харчуванні,  одязі,  ухиляючись від її виховання, 02 вересня 2025 року,  залишила трирічну доньку без належного нагляду на тривалий час (з 10 год. 30 хв. до 14 год. 00 хв.) на сторонню особу,  в результаті чого приблизно о 13 год. 26 хв. малолітня Ч.,  перебуваючи на кухні,  піднялася на дерев’яний стілець,  розміщений біля відкритого вікна,  після чого стала на підвіконня,  де втратила рівновагу і випала з вікна шостого поверху на дах перукарні. Внаслідок падіння дитина  отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Матеріалами кримінального провадження встановлено,  що громадянка Ч. свідомо нехтуючи своїми фундаментальними батьківськими обов’язками та грубо порушуючи основні принципи моральності у вихованні,  не забезпечувала належних санітарно-гігієнічних умов (доводячи побут до занедбаного стану) та належних умов для існування дітей (попри надіслання чоловіком коштів,  який служить в ЗС України, витрачала кошти на невідомі цілі, оскільки зафіксовані факти мінімального запасу продуктів харчування,  відсутності приготовленої їжі), систематично створювала умови,  небезпечні для життя своїх малолітніх чотирьох дітей: залишала дітей на тривалий термін під наглядом стороннього чоловіка сумнівної репутації,  а іноді взагалі без будь-якого нагляду дорослих за місцем проживання або у дворі,  систематично ухилялася від виконання фінансових та соціальних обов’язків (не сплачувала комунальні платежі, внаслідок чого в квартирі неодноразово відключали світло,  що робило життя дітей неможливим). Службою у справах дітей  дітей взято на облік,  як таких,  які перебувають у складних життєвих обставинах, працівниками служби у справах дітей за відповідних встановлених обставин приймалось рішення про влаштування двох дітей у медичний заклад з метою обстеження стану їх здоров’я, одна дитина була влаштована у патронатну сім’ю.

Наразі всі четверо дітей перебувають на утриманні батька.

За результатами судового розгляду,  який здійснювався судом першої інстанції в порядку ст. 349 КПК України у зв’язку з визнанням недоцільності дослідження доказів щодо фактичних обставин,  які ніким з учасників судового провадження не оспорювались, ухвалено обвинувальний вирок відносно громадянки Ч.  і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з реальним його відбуванням.

Не погодившись з таким рішенням в частині призначеного покарання,  обвинуваченою подано апеляційну скаргу,  в якій просила звільнити її на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням,  встановивши іспитовий строк один рік.

Перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги, з врахуванням доводів сторони захисту і обвинувачення,  колегія суддів прийшла до переконання про відсутність підстав для зміни вироку і застосування відносно обвинуваченої інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Рівненським апеляційним судом вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 09 квітня 2026 року відносно громадянки Ч. за ст. 166 КК України залишено без зміни,  а її апеляційну скаргу – без задоволення.