Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Європейський суд з прав людини зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення від 7 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації», заява № 3451/05, § 34).
Рівненський апеляційний суд переглянув заочне рішення місцевого суду, яким позивачці відмовлено у задоволенні позову до колишнього чоловіка про виключення відомостей з актового запису про народження дитини даних про батька за безпідставністю заявлених вимог.
Не погоджуючись із такою позицією суду, позивачка оскаржила судове рішення в апеляційному порядку, просила скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Колегія суддів прийшла до висновку про законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду попередньої інстанції та відхилення апеляційних вимог позивачки.
Статтею 138 Сімейного кодексу України визначено, що жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.
Згідно із ч. 2 ст. 138 цього Кодексу, вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
На доведення позовних вимог позивачка заявила клопотання про проведення судово-медичної експертизи молекулярно-генетичного аналізу ДНК стосовно дитини.
У матеріалах справи відсутній висновок ДНК-тесту для визначення відсутності кровної спорідненості між відповідачем та дитиною, оскільки ухвалу місцевого суду про призначення молекулярно-генетичної експертизи повернуто без виконання у зв’язку із неявкою відповідача до науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення від 7 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації», заява № 3451/05, § 34).
Будь-яких інших доказів, які б доводили батьківство іншої особи щодо дитини, яка народилась у позивачки, а, відтак, відсутності кровного споріднення цієї дитини із відповідачем, суду не надано і судом в ході розгляду також не встановлено.
Оцінивши обставини справи в сукупності та взаємозв’язку із нормами закону, якими ті врегульовані, апеляційний суд прийшов до переконання, що за існуючих обставин та з огляду на нестачу належних доказів відсутності кровного споріднення між дитиною позивачки та відповідачем, у шлюбі з яким вона перебувала на момент зачаття дитини, задоволення позовних вимог не вбачається можливим.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року у справі № 572/2634/24 (провадження № 22-ц/4815/904/26).
_03_03.png)
