Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Жителю м. Дубна Олександру В., підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 Кримінального кодексу України (незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини), змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Предметом розгляду в Рівненському апеляційному суді стала апеляційна скарга захисника підозрюваного Олександра В. на ухвалу слідчого судді Дубенського міськрайонного суду від 15 березня 2019 року про застосування до підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із визначенням застави — 153 680 гривень. Захисник переконувала суд у необхідності ухвалу місцевого суду скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного Олександра В. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Також вона зазначила, що підозрюваний є інвалідом 3-ої групи, перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 2013 року, а тому потребує постійного медичного лікування, відсутність якого негативно впливатиме на його психічний стан. Крім того, має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Органи досудового розслідування та слідства підозрюють 33-річного громадянина Олександра В. у тому, що він незаконно виготовив психотропну речовину — амфетамін, яку потім незаконно зберігав з метою збуту за місцем свого проживання, та в подальшому 26 лютого 2019 року близько 14 год. 20 хв. незаконно збув громадянину С. за грошові кошти в сумі 250 грн.
14.03.2019 року громадянина Олександра В. правоохоронці затримали, а вже наступного дня оголосили йому підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 Кримінального кодексу України, та суд взяв його під варту на 60 діб.
Згідно положень ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.
У ході апеляційного розгляду даного провадження, колегія суддів дійшла до висновку, що найсуворіший запобіжний захід до підозрюваного Олександра В. застосувати у рамках даного кримінального провадження, з урахуванням його особи – буде недоцільно.
Статтею ст.184 КПК України регламентований зміст клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу до підозрюваного. Зокрема, за змістом вказаної норми закону обов’язково повинно бути вказано правову кваліфікацію кримінального правопорушення із наведенням доказів що її підтверджують, а також посилання на один або кілька ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність ризиків та обгрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів.
Проаналізувавши клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу – тримання під вартою Олександра В., яке погоджено прокурором, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що воно не повністю узгоджується із вимогами вказаної норми закону щодо його змісту. Разом з тим, і в судовому засіданні апеляційного суду стороною обвинувачення не було доведено існування ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду; можливості впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відтак, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників, врахувавши особу підозрюваного та проаналізувавши практику ЄСПЛ, апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу захисника.
Таким чином, підозрюваному змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з 22-ої год. до 07-ої год. наступної доби.
Водночас на нього були покладені наступні обов’язки: заборона залишати житло за місцем проживання; прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, суду на визначений час; утримуватися від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.