Обвинувачений у тяжкому злочині переконував суд, що смертельні побої завдав не він, а психічно хворий односельчанин

23 травня 2017 року в лікарні помер мешканець села Кухітська Воля Зарічненського району, що на Рівненщині. Того ж дня органи досудового розслідування повідомили про підозру у вчиненні  кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого), 28-річному односельчанину покійного — Віталію Я.. 25 травня 2018 року вироком Зарічненського районного суду чоловіка визнано винуватим за цією статтею та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. Крім того, судом постановлено стягнути з обвинуваченого на користь матері покійного понад 136 тисяч гривень на відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Фактично рік, поки тривало досудове розслідування, а потім і судове, підозрюваний під вартою не перебував. Тільки 25 травня 2018 року, у день проголошення вироку місцевим судом, обвинувачений потрапив за ґрати. З цього ж дня й розпочався відлік призначеного судом строку ув’язнення.

Нагадаємо, трагічна подія сталася 18 травня 2017 року у селі Кухітська Воля. Увечері, близько 22-ї години, Віталій Я. разом зі знайомим Ярославом С. розпивав спиртні напої за продуктовим магазином. До них підійшов Руслан Х. та сперся на мотоцикл Віталія. Транспортний засіб перекинувся. Через це між чоловіками й виникла сварка, під час якої Віталій наніс Русланові два удари кулаком в голову. Той упав, з носа пішла кров. Віталій Я. з Ярославом С. допомогли йому встати і вмитися, після чого поїхали на мотоциклі по домівках.

Як зазначалося вище, через 5 днів Руслан у лікарні помер. Згідно з результатами судово-медичної експертизи, загинув він внаслідок черепно-мозкової травми, що ускладнилась набряком-набуханням та компресією головного мозку.

Вирок Зарічненського районного суду від 25 травня 2018 року оскаржив захисник обвинуваченого. В апеляційній скарзі, поданій до Рівненського апеляційного суду, він просив вирок скасувати у зв’язку з відсутністю в діях його підзахисного складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України. Ні захисник, ні обвинувачений не заперечували, що в той день був конфлікт, однак удари, які наніс Віталій Русланові, були незначними і не могли спричинити його смерті. Крім того, Віталій пропонував Русланові під’їхати з ним додому, але той відмовився. Увагу колегії суддів захисники і обвинувачений акцентували на тому, що Зарічненський районний суд допустив неповноту судового розгляду, належним чином не дослідив висновок експерта про наявність на тілі Віталія слідів, які б могли залишитися після нанесення ним ударів, та не з’ясував за яких обставин потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження, які не могли стати причиною загибелі людини. Наполягали, що Ярослав С., який перебуває на диспансерному обліку в психіатра, причетний до цього кримінального правопорушення, і покарання має понести саме він, а не Віталій.

Слід зауважити, що перебуваючи рік на волі, і стільки ж у в’язниці, ні обвинувачений, ні його захисники не надали судам першої та апеляційної інстанції доказів на підтвердження того, що тяжкі тілесні ушкодження Русланові нанесла інша особа та є свідки, які можуть це підтвердити. Також відсутні підстави стверджувати, що  Ярослав С. психічно нездоровий та перебуває на диспансерному обліку в спеціалізованій лікарні.

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, заслухавши міркування обвинуваченого та його захисників, доводи прокурора про безпідставність апеляційних вимог, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, вирок суду першої інстанції від 25 травня 2018 року стосовно Віталія Я. залишив без змін, апеляційну скаргу захисника — без задоволення.