Намагався через суд зобов’язати ПАТ «Укртелеком» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою

Однак спершу місцевий суд відмовив позивачеві у задоволенні позову, а сьогодні Рівненський апеляційний суд залишив без змін апеляційну скаргу Валентина М., у якій він просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Рівненського районного суду від 16 травня 2018 року та ухвалити нове — про задоволення позову.

Хронологія цієї історії розгорталась наступним чином. Ще в червні 2014 року на підставі рішення Городищенської сільської ради ПАТ «Укртелеком» отримало дозвіл на прокладення волоконно-оптичної лінії зв’язку від існуючої оптичної муфти до АТС с.Городище Рівненського району до такої ж АТС в селі Великий Житини.

Як з’ясувалося в ході судового розгляду, лінію Публічне акціонерне товариство проклало в тому ж році. У тому числі й через приватну земельну ділянку Валентина М.. Власник земельної ділянки виявив це лиш через два роки, коли зайнявся виготовленням проектної документації для будівництва житлового будинку та гаража, змінивши у 2014 році цільове призначення земельної ділянки з «для ведення особистого селянського господарства» на «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Оскільки звернення до ПАТ «Укртелеком» з вимогою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу волоконно-оптичного кабелю лінії зв’язку або шляхом винесення кабелю за межі земельної ділянки результату не дало, Валентин М. звернувся з позовом до Рівненського районного суду. Однак 16 травня 2018 року місцевий суд відмовив у задоволенні позову до ПАТ «Укртелеком» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Крім того, позивач у суді першої інстанції наполягав на відшкодуванні йому моральних страждань у розмірі 50 000 гривень.

Рішення Рівненського районного суду Валентин М. оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі він просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове — про задоволення позову. Під час судових дебатів представник апелянта наполягав на тому, що Рівненський районний суд не врахував ту обставину, що незаконне прокладення лінії зв’язку спричиняє перешкоди у здійсненні його довірителем права власності на земельну ділянку та будівництво будинку, а також той факт, що ПАТ «Укртелеком» не погодив із власником земельної ділянки робочі креслення щодо прокладення волоконно-оптичного кабелю для мережі Інтернет.

ПАТ «Укртелеком» у відзиві на апеляційну скаргу покликався на законність рішення суду та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ прийшов до висновку про залишення апеляційної скарги  Володимира М. без задоволення. Залишаючи рішення місцевого суду без змін, суд апеляційної інстанції виходив  з того, що згідно з паспортом на будівництво житлового будинку, наявність охоронної зони на земельній ділянці (місце прокладення кабелю) не унеможливлює використання такої земельної ділянки та її цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки розташування будівельних об’єктів, в межах охоронної зони, схемою забудови не передбачено. Іншими словами — ні власник земельної ділянки, ні її представник не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що підземні кабельні лінії електрозв’язку створюють перешкоди у користуванні, володінні та розпоряджанні земельною ділянкою.