Конфлікт між колишнім подружжям переріс у судову тяганину

Р. поставила за мету позбавити колишнього чоловіка батьківських прав. І доки дорослі з’ясовують стосунки, їх малолітній син змушений давати пояснення у суді.

Громадянка Р. звернулася до районного суду з позовом до колишнього чоловіка С. про позбавлення його батьківських прав. Підставою для цього стало повне ігнорування, зі слів позивачки, батьківських обов’язків. Мова йде про те, що С. не цікавиться дитиною, участі у його вихованні та матеріальному забезпеченні не бере, не виявляє бажання спілкуватися з сином, а розвитком та утриманням сина займається вона та її чоловік.

Відповідач у суді першої інстанції підтвердив, що не спілкується з сином та не бере участі в його вихованні, пояснюючи свою поведінку тим, що його колишня дружина та її родина чинять йому перешкоди у спілкуванні з ним, а він сам не бажає приходити і конфліктувати, щоб психологічно не травмувати малолітнього сина та має намір вживати відповідних заходів, коли син підросте і зможе сам вирішувати, чи спілкуватися з ним чи ні.

Орган опіки і піклування подав до суду першої інстанції письмовий висновок щодо роз’яснення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у вихованні, також інших документів, які стосуються справи. Районний суд з ним не  погодився, оскільки він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини, та відмовив громадянці Р. у задоволенні позовних вимог, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання сина і поклавши на Органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських прав.

Рішення місцевого суду Р. оскаржила в Рівненському апеляційному суді. У ході судового розгляду вона переконувала колегію суддів, що її колишній чоловік ухиляється від виконання своїх обов’язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, навчання сина, не забезпечує фінансового і не проявляє бажання з ним спілкуватися.

Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів прийшов до висновку про те, що позбавлення громадянина С., який не використав всіх, передбачених законом засобів для того, щоб брати участь у вихованні сина, батьківських прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають з факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставинами справи позивачкою не доведено. Не проведено відповідної роботи для припинення конфлікту між колишнім подружжя, внаслідок якого страждає малолітня дитина, й Органом опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, яка виступила третьою стороною в справі, не заявляючи  самостійних вимог.

Зважаючи на це, Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ прийшов до переконання, що позбавлення батьківських прав громадянина С. є передчасним, а наведенні позивачкою доводи щодо необхідності вжиття такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав не підтверджені достовірними та належними доказами.

Відтак, суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу громадянки Р. залишив без задоволення, рішення районного суду — без змін.