Позивач В. не довів у суді апеляційної інстанції, що вилучені під час обшуку кошти є його власністю

Рівненський апеляційний суд скасував рішення Рівненського міського суду від 05 березня 2019 року, яким задоволено позов В. та стягнуто з держави на його користь відшкодування матеріальної шкоди у сумі – 2 146 400 гривень.

            Суд апеляційної інстанції у ході судового розгляду з’ясував, що 24 листопада 2014 року в результаті проведення обшуку у будинку позивача, де проживає сім’я його доньки, слідчим було виявлено та тимчасово вилучено: 7 поліетиленових мішків з камінням, зовні схожим на бурштин-сирець, загальною вагою 136, 503 кг, пакет, у якому знаходилися три блокноти з робочими записами, мішок із порошкоподібною речовиною (ймовірно, відходи шліфування каміння бурштину) та купюри, зовні схожі на долари США у розмірі 80 000.

            У ніч з 25 на 26 листопада 2015 року тимчасово вилучене під час обшуку майно зникло з кабінету слідчого.

17 березня 2015 року В. звернувся до суду з позовом до УМВС України у Рівненській області, Державної казначейської служби України, третя особа – Т.А., про відшкодування матеріальної шкоди.

Доводячи, що вилучені кошти є його заробітком, а не коштами, що отримані шляхом незаконного видобутку, скупки чи перепродажу бурштину, позивач просив стягнути їх з держави.

Як зазначалось вище, місцевий суд задовольнив позов В. Не погоджуючись з таким рішення суду, заступник прокурора Рівненської області та Державна казначейська служба України оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційних скаргах йшлося про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просили рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг стосовно дотримання місцевим судом норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ прийшов до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення, а рішення місцевого суду — до скасування із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Скасовуючи рішення місцевого суду про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів свого права власності на вилучені кошти. Доказів того, що кошти у розмірі 80 000 доларів США являли заробітну плату В., отриману протягом роботи у Чеській Республіці (підтвердження банківських переказів коштів, декларацій митного оформлення, тощо) останнім не надано, а апеляційним судом не встановлено.

У межах кримінального провадження по обвинуваченню слідчого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України за фактом неналежного виконання ним службових обов’язків, позивач В. як потерпілий не залучався. Цивільний позов не заявляв. Докази на підтвердження власності В. на вилучені купюри судом не досліджувалися.

Крім того, матеріали даної цивільної справи не містять належних та допустимих доказів  про те, що вилучені у позивача купюри були саме валютою – доларами США.