Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У Рівненському апеляційному суді відбувся розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Острозького районного суду від 04 квітня 2019 року, яким відмовлено банку у задоволенні його позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У ході судового розгляду з’ясувалося, що 14 жовтня 2013 року громадянин О. звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанком» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав заяву від 18 квітня 2006 року.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, і що він згодний з умовами договору, які йому зрозумілі, про що скріпив своїм підписом у заяві.
Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором, та, як наслідок, утворення заборгованості. Звертаючись до суду з позовом, банк визначив її розмір станом на 24 жовтня 2018 року у сумі 15 736 грн. 90 коп.
04 квітня 2019 року Острозький районний суд відмовив банку у задоволенні його позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі звертає увагу колегії суддів на те, що відповідач О. підписавши заяву 14 жовтня 2013 року висловив свою згоду про укладення договору, та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були йому надані для ознайомлення. Просив скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Залишаючи рішення місцевого суду без змін, апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» — без задоволення, суд апеляційної інстанції, оцінивши обставини справи, прийшов до переконання, що відмова Банку у задоволенні його позову до відповідача О. є законною та такою, що відповідає положенням закону, що регулюють ці правовідносини.
Як вбачається із доданої до позову анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана сторонами, вона не містить даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду, номеру та строку дії. Більш того, анкета-заява не містить запису про вибір відповідачем виду картки, яку він бажав би оформити на своє ім’я та відсутній запис відповідача в графі про отримання та ознайомлення з Пам’яткою клієнта, Тарифами і основними умовами обслуговування і кредитування.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв’язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо зміни кредитного ліміту, сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Таким чином, відсутність в анкеті-заяві про суму наданого кредиту, вид карти, яку бажає отримати клієнт, ознайомлення про умови кредитування свідчить про неможливість застосування Умов та правил надання банківських послуг в даному спорі на підтвердження факту укладення між сторонами кредитного договору.
_03_03.png)
