Суд апеляційної інстанції припинив договори поруки за кредитним договором

Оскільки позичальник без відома поручителів уклав додаткові угоди з банком, відповідно до яких суттєво змінювалась базова і підвищувалась процентна ставки за прострочення заборгованості, а також змінено термін кредиту. Внаслідок таких дій збільшувалась не тільки відповідальність позичальника перед кредитодавцем, а й поручителів.

Предметом розгляду в Рівненському апеляційному суді стала апеляційна скарга представника громадян Тетяни Б., Миколи В. та Зої В. на рішення Рівненського міського суду від 18 квітня 2019 року, яким відмовлено у задоволенні позову про припинення договорів поруки. Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що позивачі не надали достовірних та належних доказів зміни умов основних зобов’язань між банком та позичальником щодо процентних ставок, а тому є недоведеним факт збільшення відповідальності поручителів, із яким закон пов’язує припинення договору поруки. Апелянт наполягав на скасуванні судового рішення, та постановленні нового — про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу банк вважав рішення місцевого суду законним, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просив оскаржуване рішення залишити без змін,  апеляційну скаргу — без задоволення.

У ході апеляційного розгляду з’ясувалося, що в липні 2007 року між одним із українських банків та громадянином Петром В. укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав 35 000 доларів США зі сплатою 11,95% річних, зі строком повернення коштів до 25 липня 2037 року.

На забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором були укладені договори поруки з громадянами Тетяною Б., Миколою В. та Зоєю В..

Також стало відомо, що до основного Договору між сторонами (банком та позичальником) були укладені додаткові угоди у квітні 2008 року, у березні та квітні 2009 року, у квітні 2010 року, у березні та квітні 2011 року та липні 2013 року. Внаслідок здійснення таких правочинів було збільшено відповідальність позичальника, адже сума платежів за кредитом на момент укладення основного зобов’язання становила близько 98 000 доларів США, а після внесення змін — 120 000 доларів США.

У позичальника виникла заборгованість перед фінансовою установою. А в такому випадку порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не передбачено інше.

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційну скаргу представника громадян Тетяни Б., Миколи В. та Зої В. задовольнив, рішення Рівненського міського суду від 18 квітня 2019 року скасував. Позов громадян Тетяни Б., Миколи В. та Зої В.  до банку про припинення договорів поруки задовольнив.

Ухвалюючи таке рішення, колегія суддів виходила з того, що внаслідок укладення зазначених вище додаткових угод із позичальником збільшилась відповідальність останнього за кредитним договором, зобов’язання, за яким забезпечені поручителями, котрі, в свою чергу, не були повідомлені про укладення таких додаткових угод і своєї згоди на зміну зобов’язань позичальника не надавали. А зміна зобов’язань без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, є безумовною підставою припинення поруки.

Надія Ковальчук,

суддя-спікер Рівненського апеляційного суду