Недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору свідчить про його нікчемність

Рівненський апеляційний суд скасував рішення місцевого суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог громадянки С. до громадян В., Г. та І. про визнання правочину удаваним та недійсним, оскільки висновок суду першої інстанції про те, що написанням розписки фактично був вчинений договір купівлі-продажу земельної ділянки суперечить нормам цивільного законодавства, так само як висновок суду в оскаржуваному рішенні про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки. Детальніше про вимоги до укладення таких правочинів — суддя-спікер Рівненського апеляційного суду Надія Ковальчук.

Рівненський апеляційний суд встановив, що громадяни М., Г. та І. є спадкоємцями першої черги громадянина В., який помер. Спадкоємці вступили у свої права, оформили договір про поділ спадкового майна та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом відповідно до умов договору. До складу спадщини, як і передбачено нормами цивільного законодавства, входять усі права та обов’язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Громадянка С. за життя спадкодавця написала розписку, яку передала останньому, і в якій, зокрема, зазначила, що в 2003 році позичила під відсотки кошти і в разі невиплати суми віддає земельний пай.

У 2017 році громадянин М., син спадкодавця, надіслав позичальниці С. вимогу про повернення грошових коштів відповідно до розписки. В разі неможливості повернути кошти пропонував укласти з ним як спадкоємцем емфітевзис — безстроковий безоплатний договір оренди земельних ділянок, що належать громадянці С..

Громадянки Г. та І., які є також спадкоємцями померлого В., претензій до С. про стягнення грошових коштів за розпискою не направляли та не встановлювали строк повернення позики. Подали до суду позов, в якому просили стягнути з відповідачки на їх користь по 1/3 частини боргу за розпискою.

У вимогах зустрічного позову громадянка С. просила визнати вчинений договір позики удаваним правочином, що приховує договір купівлі-продажу земельної ділянки, та визнати його недійсним.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду відмовлено в задоволенні вимог М., Г. та І. і задоволено вимоги зустрічного позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення вимог громадянки С., Рівненський апеляційний суд вказав, що відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За статтею 220 цього Кодексу в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У 2001 році Верховною Радою України ухвалений мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення, передбачений Розділом 10 п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, який продовжується щорічно і діє, згідно з останніми внесеними змінами Законом України від 20.12.2018 року № 2666-VIII (набрав чинності 07.02.2019), до 1 січня 2020 року.

Висновок суду першої інстанції про те, що написанням розписки фактично був вчинений договір купівлі-продажу земельної ділянки, суперечить названим вище нормам закону, так само як висновок суду в оскаржуваному рішенні про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, оскільки такий договір сторонами вчинений не був в силу вимог статті 657 Цивільного кодексу України.