З-під варти рівнянин не вийшов

25-річний рівнянин К. до 7 лютого 2020 року перебуватиме в СІЗО. Його  органи досудового розслідування підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.2 ст.186 Кримінального кодексу України (закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчинений повторно). Санкція цієї статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років.

Органи досудового розслідування підозрюють рівнянина К. у тому, що 9 грудня 2019 року близько 21 год. 25 хв., перебуваючи на вул. Соборній у Рівному, наніс потерпілій О. удар в область спини. Після чого викрав у потерпілої сумку, в якій знаходились мобільний телефон вартістю 3 500 гривень і гаманець із вмістом грошових коштів у сумі 426 грн.

Довести злочин до кінця у частині розпорядження викраденим майном чоловіку не вдалося з причин, що не залежали від його волі, оскільки підозрюваний був затриманий очевидцями події у ході переслідування. 

10 грудня 2019 року громадянинові К. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а вже 12 лютого ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду задоволено клопотання слідчого про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, без визначення розміру застави.

Захисник підозрюваного К. оскаржив ухвалу місцевого суду в апеляційному порядку. У ході судового розгляду він просив суд її скасувати та ухвалити нову, якою обрати його підзахисному більш м’який запобіжний захід  у вигляді цілодобового домашнього арешту із використанням електронного засобу контролю.

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів палати з розгляду кримінальних справ, заслухавши доводи захисника та підозрюваного, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, а також обговоривши доводи апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду від 12 грудня 2019 року залишив без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурор довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину із застосуванням насильства, наявність ризиків, недостатність застосування більш м’якого, окрім виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.